Павло Клименко 
Сабо догравав півфінал із переломом
Колишній півзахисник київського Динамо та збірної СРСР Йожеф Сабо поділився спогадами про чемпіонат світу 1966 року, на якому його команда здобула бронзові медалі. В інтерв'ю сайту Sport-express.ua легендарний футболіст розповів про драматичний півфінал проти збірної ФРН, у якому йому довелося грати з переломом ноги.
Сабо залишається єдиним українським футболістом, який є бронзовим призером чемпіонату світу.
Ветеран зізнався, що поєдинок із німцями став одним із найважчих у його кар'єрі. Уже в першому таймі він отримав серйозну травму, але залишити поле не міг, адже тодішній регламент не дозволяв проводити заміни.
«Дуже добре пам’ятаю півфінал проти Німеччини (ФРН), ми програли 1:2. Поркуян єдиний гол німцям забив. У нас була класна команда, але… Відверто кажучи, я в цій грі не грав, а був присутнім. Німець на ЧС-1966 мені гомілкостоп зламав у першому таймі».
Йожеф Сабо. Фото з відкритих джерел
Два уколи і боротьба до фінального свистка
У перерві лікарі зробили футболісту два знеболювальні уколи, перев'язали ушкоджену ногу, після чого він знову вийшов на поле.
За словами Сабо, повноцінно грати він уже не міг, але намагався хоча б заважати суперникам і допомагати команді.
«За тодішніми правилами заміни робити не дозволялося. У перерві лікар зробив мені два уколи, перемотав ногу, і я, кульгаючи, на фланзі грав, намагався заважати хоч якось суперникам. У матчі за третє місце я участі вже не брав».
Через перелом Сабо пропустив поєдинок за бронзові медалі, однак залишився у складі команди, яка завершила турнір на третьому місці.
Найцінніша нагорода в кар'єрі
Попри тяжку травму і прикру поразку в півфіналі, бронзова медаль чемпіонату світу-1966 залишається для Йожефа Сабо найціннішою нагородою за всю його футбольну кар'єру.
Ветеран зазначив, що й сьогодні із задоволенням стежить за матчами чемпіонату світу, хоча нинішній турнір сприймається зовсім інакше.
За словами Сабо, радість від великого футбольного свята для українців затьмарює війна, яка змушує жити в постійній тривозі та переживати за майбутнє країни.