«Обозреватель» на пальцях доводить, що «Дніпро» не награв на «золото». Ми просто побачили в команді Хуанде Рамоса те, що дуже хотіли побачити.
Найінтригуючий чемпіонат в історії України завершується колосальним розчаруванням. Ще місяць тому здавалося, що нас чекає божевільна розв'язка і сенсаційний чемпіон. «Дніпро» не просто вважався головним фаворитом, «золото» було в його руках - залишалося лише повісити собі на шию. Команда Хуанде Рамоса грала яскраво, з бажанням, сміливо, навіть по-хорошому нахабно. Більш ніж впевнені перемоги над «Шахтарем» і «Динамо» розбивали будь-які сумніви. Тоді ніхто не замислювався, що «Дніпро» просто потрапив в жадане середовище, коли і суперник грає, і тобі дозволяє.
Дніпропетровці виглядали крутим, красивим спорткаром, який зробив всіх конкурентів на віражі, але заглох після найменших перешкод на дорозі. Чемпіонат - це не тільки ключові матчі проти собі подібних, це більшою мірою щотижнева рутина, вміння втрачати очки, де дозволено, і брати, де необхідно. «Дніпро» провалив це завдання. Боротьба за чемпіонство виявилася лише ілюзією на тлі провалів конкурентів.
Проста математика - команда Хуанде Рамоса може взяти 59 очок максимум. Це навіть не рекордний показник - стільки ж «Дніпро» набирав шість років тому, посівши у підсумку четверте місце. Останні чотири сезони дніпряни закінчували чемпіонат з 52-57 пунктами, тобто, не на багато менше, ніж зараз. І при цьому «Дніпро» теж залишався за межами трійки. Далі - більше. У нинішньому сезоні чемпіон набере мінімальне число очок в історії - 65 (або ще менше). До цього такий показник міг вивести команду лише на друге місце.
Адже і не скажеш, що аутсайдери якось підтягнулися, скоріше навіть навпаки. Іншими словами, в такій ситуації дніпряни були зобов'язані ставати чемпіоном, якби представляли собою реальну силу. Але коли з'явилися проблеми, гравці і тренерський штаб за звичкою почали не розбиратися в собі, а шукати всесвітню змову. Можна нарікати на арбітрів, скаржитися на жахливий газон і нефарт, але всі невдачі, особливо три «бублика» в останніх чотирьох іграх і розгромні 1:4 на своєму полі від львівських «Карпат», напічканих орендованими саме у «Дніпра» футболістами, списати ніяк не вийде, навіть якщо ваше ім'я Дмитро Кисельов.
Що ж сталося з «Дніпром» насправді? Очевидно, іспанський тренер форсував підготовку команди до матчів Ліги Європи. Рамос помилився - дніпряни і «Тоттенхем» не пройшли, і під кінець чемпіонату здулися. Наставник не прищепив команді тактичну гнучкість. «На папері» Рамос якраз обожнював перебудовувати тактику по ходу гри, але на справі все зводилося до двох варіантів: або спроби швидко, за допомогою флангів пройти до чужих воріт, або випустити на заміну якомога більше атакуючих гравців, якщо гра пішла не за сценарієм. Не можна не сказати і про кадри. Давайте відверто - виграти чемпіонат тим складом, яким нині володіє дніпропетровський клуб, досить важко. Мова, насамперед, про лінії оборони і коротку лавку запасних. Альтернативи Федецькому праворуч, Стрінічу зліва, Канкаві і Ротаню в опорній зоні просто немає, а від центральних захисників постійно чекаєш каверзи. Додайте до цього занадто велику залежність команди від Коноплянки, і отримаєте швидше проблемний, ніж боєздатний набір гравців.
На жаль, ми просто переоцінили можливості «Дніпра». Нам захотілося романтики - побачити чемпіоном команду, яка грає не зовсім раціонально і не сказати красиво, але від душі; команду, яка поставить на місце грошовий мішок під назвою «Шахтар»; команду, яка в минулому часто страждала від несправедливого суддівства і взагалі навколофутбольних течій. На перевірку ж «Дніпро» виявився просто хорошою командою - прогресуючою, але занадто повільною, симпатичною, але не більше, і передбачуваною, як світлофор на перехресті.
Олександр Чеканов