«Другий рік, коли ми граємо з «Динамо», вилучають гравця і гра змінюється на гірше. Це говорить про те, що футболісти, маючи перевагу в одного гравця трішки розслабляються, або їм не вистачає досвіду. Гравці київського «Динамо» маючи досвід гри з такими суперниками як ми за рахунок класу перемагають. І безглуздий другий гол, який ми собі принесли через неувагу, призвів до того, що після рахунку 2:0 гру фактично було закінчено. Можливо й не професійно з моєї точки зору, але я не думав про футбол. Думав як дістатись до Донецька, потім до Маріуполя, бо так як ми діставались сюди і як провели ці два дні – багато молодих хлопців знімають квартири в центрі міста і те, що відбувалось в Маріуполі в ці дні – 9 числа провести на підлозі цілий день, - я вже й не думав про футбол. Ще раз хочу виразити вдячність Ігорю Суркісу, в якого теж велике горе (померла мама), який відгукнувся на наше прохання, щоб зіграти тут в Києві і футбольний клуб взяв всі затрати на себе. Зараз я стурбований тим, як дістатись додому, ми вже розпустили дубль і U-19, бо батьки телефонують і говорять, щоб діти швидше поверталися додому. Завтра, якщо дістанемось до Маріуполя, а потім на нас чекає ще один виїзд в небезпечний регіон, в Сімферополь. Нехай керівництво вирішує, чи потрібен цей останній матч за таких обставин, чи краще поберегти хлопців, щоб вони пішли у відпустку живими та здоровими».
- Те, що відбувається в Маріуполі, відобразилось на грі ваших підопічних?
- Ми не тренувались два дні. Питання вирішували в телефонному режимі. Хлопців просили не виходити з дому, щоб нічого не трапилось. І так протягом всього 9-го числа. Добре, що в «Донецьку» відкрили аеропорт і ми змогли вилетіти. Зараз з тривогою чекаємо, чи пустять назад. Хлопці на чемоданах. Те, що відобразилось – це однозначно. Якщо ми ввечері можемо якось зняти стрес (ви здогадуєтесь як), то молодим хлопцям з такою напругою їхати в Київ було дуже важко. Тому жодних претензій до футболістів бути не може, вони вже давно вирішили завдання, яке ставило перед ними керівництво.
- Чому Давід Таргамадзе залишився в Маріуполі?
- Коли грали вдома, він отримав попередження. Там в першому таймі його суперник сильно вдарив і він потім хотів «розрахуватись» і отримав травму. Напевно, зараз думає як дістатись до свого розташування в Грузії.
- На скільки далась взнаки нестача мотивації на матч?
- Я пам’ятаю київське «Динамо» ще з часів Радянського Союзу і завжди говорю, що зіграти проти такого клубу ще й у Києві – це велика честь. Особливо для таких молодих гравців, як у нашій команді. Ми хотіли просто провірити себе на фоні такої сильної команди як «Динамо». Спади бувають у всіх: хороші та погані часи йдуть по черзі. Я думаю, світле майбутнє в «Динамо» буде. Якби мене запитали з приводу тренера, я довірив би це місце Сергію Реброву. Він молодий, перспективний. Думаю, в нього вийде.
- У Вас всього одн легіонер і ви продемонстрували хороші результати. Це заслуговує поваги. Питання: ви підтримуєте ідею зміни назви клубу?
- Коли я прибув в розташування клубу, він не належав нікому. Суспільна організація футбольний клуб. Був тоді мером Поживанов Михайло і він як міг фінансував наш клуб. Коли команда почала показувати гідні результати, ми звернулись за допомогою до Володимира Бойка, який керував комбінатом «Ілліча». Він прийняв рішення назвати так клуб. Це історія, так називався комбінат. Ми з ним мову останнім часом не вели про зміну назви.
Ми провели п’ять матчів майже одним складом. Вони нас трішки надломили. На останні 2-3 матчі сил не вистачило. Лави запасних як в київського «Динамо» ми не маємо. Ротацію складу провести не можемо, останні матчі дограємо і без мотивації і без сил. Те, що змогли сьогодні, те й показали.