- Що ви цінуєте у Відні кожного разу, коли повертаєтесь з України?
- Я тут народився, тут виріс. Коли завершу футбольну кар’єру, я повернуся сюди. Кожен раз, коли я приїжджаю додому, я радий чути рідну мову, насолоджуюсь їжею в місцевих кафе, та і взагалі тут високий рівень життя. Коли я у Швехаті (містечко у передмісті Відня), я – найщасливіша людина.
- Київ та Відень розділяє майже 1000 кілометрів по прямій. З огляду на політичну нестабільність і безлади це різні світи. Чи змінив конфлікт в Україні ваші погляди на світ за межами футболу?
- Так, тому що я бачу кожен день, на що ідуть українці заради своєї країни. Я відчуваю величезну повагу до цих людей, які захищають свою країну. Але ми повинні зосередитися на футболі, бо це наша робота , і цього вимагає від нас президент клубу. На нас здійснювався величезний тиск, тому що ми провалили чемпіонат цього року. Звісно, ситуація для нас була і є непростою, але зі здобуттям Кубка ми, принаймні , забезпечили задовільний кінець сезону.
- Яким був настрій у команді після кубкового тріумфу? Ви здобули трофей, але в деяких частинах країни все ще відбуваються заворушення. Мабуть радість через це була трохи стримана?
- Звичайно, ми не пішли до міста святкувати там перемогу. Ми святкували внутрішньо. Місто і клуб пишалися нами , що ми виграли Кубок. Для наших вболівальників перемога над «Шахтарем» є найважливішою з усіх. Таким чином, ми зуміли повернути радість нашим вболівальникам.
- Тріумф у Кубку переводить нашу розмову у суто спортивне русло. Це був ваш шостий титул за останні п'ять років, і це враховуючи що вам лише 23. Що це означає для вас особисто?
- Це змушує мене пишатися , але сам би я нічого цього не здобув. У мене завжди були відмінні команди, у якій усі разом приймають як перемоги, так і поразки. Також мені у кар’єрі пощастило, що я ніколи ще не отримував важких травм. Стукаю по дереву, аби травми оминули мене і в майбутньому.
- Це ще раз підтверджує, що ви завжди обирали розумні шляхи для трансферів.
- У складі «Базеля» завоювання трофеїв не було чимсь дивним або неочікуваним. Останній рік був, звичайно, найважчим у моїй кар’єрі. Здобути трофей було нелегко, враховуючи зміну тренера і всі інші потрясіння. Ігри без глядачів, багато авіарейсів, тому що ми майже всі ігри проводили на виїзді, все це було не так просто. Але ми можемо впливати тільки на футбол.
- У якому аспекті на вас найбільше вплинув перший сезон в Україні? На ваші людські якості чи ігрові? Або і на те, і на інше?
- Сезон мав вплив на мене у всіх відношеннях, хоч цього року ми багато говорили, що у чемпіонаті все пішло не найкращим чином. Звичайно, у фізичному плані я здійснив відчутний прогрес, і навіть коли я був у поганій формі, я брав на себе відповідальність, навіть якщо робив помилки. Я розвинувся як центральний захисник, як людина і лідер.
- Зовні складається враження, що від футбольної України не варто очікувати великих стрибків у розвитку. Що ви думаєте з цього приводу?
- Можу сказати, що приміром «Шахтар» - найкраща команда, проти якої я грав. Вони мають у своєму складі багато бразильців, швидких,технічно розвинених і завжди небезпечних біля чужих воріт. Насмілюся припустити, що багато команд будуть виглядати погано проти них. Звичайно, український футбол для австрійців тепер не обов'язково буде привабливим, у цій лізі важко грати, бо тут великий акцент робиться на фізичну боротьбу, це я кажу з власного досвіду. Але я почерпнув багато корисного від моїх колег з «Динамо».
- Ваш дідусь є одним з ваших найбільш суворих критиків і найуважніших спостерігачів – як він оцінює ваш сезон?
- Звичайно, ми з ним також обговорюємо різні ігри. Я працював старанно, хоч, звісно, мав і погані ігри, але я всього лише звичайна людина. Для мене особисто це був хороший сезон. Негативний момент, який я хочу в цьому році відмітити – це те, що ні я, ні інші центральні захисники, не забивали голів.
- Ваш контракт з «Динамо» розрахований до 2018 року. Які у вас плани на найближче майбутнє? Адже український футбол не стоїть на твердій опорі…
- Я сподіваюся, що протягом двох найближчих днів підпишу контракт із «Барселоною» (сміється). Зараз я більше зосереджений на виступах за збірну. У нас попереду важливі ігри аби підготуватися до кваліфікації на чемпіонат Європи. Тоді я йду у відпустку, яка триватиме не дуже довго, бо скоро на нас очікує матч за Суперкубок України проти донецького «Шахтаря».
- Чи були вже розмови з Прем’єр-лігою або клубом стосовно того, що буде з контрактами гравців, якщо чемпіонат не відновиться?
- Все може статися, але це не мені вирішувати, а Федерації. У неділю в Україні відбудуться вибори, які мене також цікавлять. Тоді побачимо, що буде далі.
- Значить, ви не зовсім проти зміни клубу?
- Якщо з’являтимуться якісь варіанти, тоді вже ми будемо разом вирішувати, але тільки якщо це матиме сенс. Адже у будь-якому разі для мене має бути перспектива у спортивному плані. Я задоволений і у Києві, для мене це велика пригода і важливий досвід. Моя велика мрія з «Динамо» - виграти чемпіонство. Це було б вінцем моєї кар’єри в Україні.
- Перед вашим переїздом до Києва, міжнародні ЗМІ знову і знову в пов’язували ваше ім’я з багатьма клубами. Останнім з них був «Ювентус». Ви коли-небудь думали, звідки беруться ці розмови?
- Ні, але увага такого клубу – це, звісно, честь для мене, і це показує, що мої виступи протягом сезону були не такими вже поганими. Але поки я перебуваю в Києві згідно з контрактом, я зосереджений виключно на виступах за цей клуб.
- Припустимо, Вам подзвонять з «Ювентусу», ви одразу відповісте відмовою чи ні?
- Я би сказав їм, що я, на жаль, більше хочу до «Барселони» або «Реалу» (сміється).
- Трансферне вікно буде відкрито ще протягом тривалого часу. Набагато менше триватиме ваша відпустка. Що плануєте робити в найближчі дні? Спочатку збірна, а потім голова має відпочити?
- Саме так. Ми хочемо виграти ці дві гри зі збірною (30 травня проти Ісландії, 3 червня з Чехією – прим.ред.). Не можна бути просто задоволеним місцем у національній команді, треба важко працювати, аби заслуговувати це місце. Тоді піду у відпустку, а далі побачимо.