- Євгене, чим займаєтеся зараз?
- Кілька місяців тому прийняв рішення завершити кар’єру футболіста. Вирішив, що краще це зробити самостійно, а не чекати із моря погоди та сподіватися невідомо чого. Тим паче, вирішив перенаправити свої думки та бажання в інше русло. Тому і вирішив завершити кар’єру. Зараз займаюся у кількох напрямках. Завершую навчання у Marketing and communication. Через кілька місяців , сподіваюся, буду дипломованим випускником в Johan Cruijff College. Також активно беру участь в діяльності організації, що допомагає футболістам – FIFPro. Це інтернаціональна організація, що базується в Голландії й має представництва в Україні та Росії. Також займаюся телевізійними проектами в Голландії. Невдовзі, до слова, збираюся в Україну, буду на батьківщині у той час, як проходитиме чемпіонат світу.
- Зважаючи на вашу зайнятість в FIFPro, як оціните правову захищеність футболістів в Україні?
- Це дуже об’ємна тема. Якщо брати глобально, то до кризи команди Прем’єр-ліги, в якійсь мірі, виконували свої фінансові зобов’язання перед футболістами. Тим не менш, не завжди дотримувалися усі права футболістів. В першу чергу, йдеться про команди із низу турнірної таблиці. Не завжди вчасно виплачувалися зарплати, преміальні. Якщо гравець не підходив за якимись мірками першому складу, то його відправляли тренуватися із дублем, намагалися розірвати контракт. Особливо багато таких прикладів у першій лізі. Зараз же ви самі знаєте, у команд є заборгованості по зарплаті. Найважливіше – це правове поле. Якщо футболіст підписує контракт не вникаючи в нього, не спілкуючись із підкованими юристами, це неправильно і може призвести до проблем. Погано, що футболісти довіряються агентам, які думають тільки про фінансову вигоду і закривають очі на деякі, прописані маленькими буквами в контракті, пункти. Футболісти часто бувають погано юридично підкованими і воліють не судитися із клубами, щоби не нажити слави конфліктної людини. Дехто намагається вирішити проблему через суди, а дехто просто закриває очі.
- У будь-якого власника клубу можуть виникнути фінансові проблеми, через які він не зможе вчасно виплачувати зарплату. Як з цим боротися?
- Перед початком чемпіонату фінансова база клубу повинна гарантувати виплату футболістам зарплати упродовж року. Не йдеться про такі команди, як «Динамо», «Шахтар», «Металіст» чи «Дніпро», у них немає практично заборгованості, хоча бувають свої моменти. Йдеться про команди, що перебувають внизу турнірної таблиці.
- Ви свого часу пограли в Росії. Яке зараз відношення російських футболістів до ситуації в Україні?
- Хлопцям важко розібратися із тим, що відбувається в Україні. Є телебачення, а є Інтернет і інші джерела інформації. Залежить від людини і її вибору джерела інформації. Кожен футболіст реагує по-своєму і мені здається не варто загострювати на цьому увагу. Якщо брати глобально, висловлювання Ніколая Толстих про те, що «Таврія» та «Севастополь» подали прохання прийняти їх в чемпіонат Росії, це дуже дивно. Це дуже неоднозначне питання і я не бачу відповідей на нього. Що робити із футболістами, як ставитися до кордонів, що буде на міжнародній арені. Тут не обійтися без політики і рішення інших країн.
- Європейські футболісти пропозиції від українських клубів зараз розглядатимуть неохоче?
- До початку воєнних дій на сході України, туди із радістю приїздили доволі класні футболісти. Зрозуміло, що їх перш за все цікавили фінанси та можливість грати в Лізі чемпіонів. А зараз настільки незрозуміла ситуація, що більшість відмовляється туди їхати. Там зараз небезпечно. А це найголовніший критерій будь-якої людини зі здоровим глуздом. Тому зараз буде відтік легіонерів із України. Є люди, які виберуть більш скромні чемпіонати і гірші фінансові умови, але безпечні місця. Це нормальне бажання нормальної людини.
- Наостанок, тренером ви себе не бачите?
- Я закінчив тренерські курси найнижчого ступеня - можу тренувати любительські команди, дітей. Але на сьогодні не маю такого бажання когось тренувати. Ті люди, які мене вчили, кажуть, що настав час тренувати. Я ж до цього наразі не прагну. Що буде далі, побачимо.