«Я взагалі не представляв «Динамо» без нього. Ребров і Шевченко повинні все життя бути йому вдячні за те, що він зробив з них бомбардирів. Валя - кращий плеймейкер «Динамо» останніх двадцяти років, це навіть не обговорюється. Особисто я його прирівнюю до Заварова. Все вмів робити на полі, бачив кожну його точку, кожен сантиметр, кожного партнера.
У нього ніколи нічого не боліло! Ні на що не скаржився. Хоча, може, щось терпів всередині себе. Я йому дзвонив, хотів взяти з ветеранами пограти. Але це важко було зробити, оскільки Валік був зайнятий роботою в клубі. Чув, його нещодавно звільнили з посади головного тренера команди гравців молодше 19 років... Хто знає, може, цей випадок і послужив якимось каталізатором. Хоча зовні Валік був незворушний і спокійний. Напевно, доля у Валькі така. Тромб - така справа... Кури - не кури, здоровий спосіб життя веди або нездоровий ...
Раніше ми часто спілкувалися. Дуже любили кулі поганяти в більярді. А знаєте, так я його і не обіграв жодного разу. У грудні 2011-го, коли українському футболу стукнуло 20 років, після нагородження поїхали з ним грати. І натерли під час гри мозолі. Багато кілометрів проходили навколо стола!
Ще Валька фанатів від риболовлі. Вони з Хацкевичем могли махнути куди завгодно заради неї. Якось раз, поїхав я з ними за 500 кілометрів і потім весь день їх проклинав. Вставали о 3-4 ранку - і хоч би що: очі блищать, настрій прекрасний. Валька всю Україну, напевно, об'їздив, все рибацькі місця облазив.
Де ховати його будуть - поки питання. Упевнений, в Києві попрощатися з ним збереться все місто. Але його мама хоче, щоб похорони проходили в Білорусії. Напевно, правильно - Батьківщина. Чи прийду? Не люблю я похорон. Краще приїду через кілька днів. І в самоті попрощаюся з ним», - сказав Леоненко «СЕ«.