- Усіх хочу привітати з перемогою. Ця перемога присвячується Валентину Белькевичу, великому майстру гри, яку люблять мільйони. Вічна пам’ять…
- У другому таймі «Металіст» показав більш агресивну гру. Та все ж, чому після перерви «Динамо» виглядало слабше?
- Звісно, «Металіст» - гарна команда, але у нас в другому таймі було, здається, два чистих виходи сам на сам, які ми не реалізували. Ми відчули тиск, було декілька штрафних, і гра змінилася. Але добре, що ми продовжували боротися до кінця і перемогли.
- Ти дуже емоційно відреагував на епізод, у якому взяли участь Ярмоленко та Дишленкович. Що тебе так розізлило?
- Там було дуже серйозне зіткнення, після якого і голкіпер лежав на полі, і наш нападник. Стало навіть страшно. Звісно, це були емоції. Але хотілося, аби арбітр зупинив гру, тому що обидва гравці лежали, і ніхто ще не знав, якими для них були наслідки цього епізоду. Ось на це я і зреагував.
- Наскільки обґрунтованими були призначені пенальті на твою думку?
- Наскільки я бачив, у епізоді з другим пенальті м’яч потрапив Олександрові в плече або груди, відскочив від нього. І потім Азеведо ногами вдарився об Сашу. Як на мене, це не пенальті. Але це суддівське рішення, і вони там повинні розбиратися самі. А по першому пенальті, наскільки я бачив, був такий самий момент. Мабуть, контакт був. Але коментувати рішення суддів – не моя справа. Як було, так і було. Подивимось на повторах.
- Команда боролася до кінця, Ярмоленко, по суті, догравав матч «на одній нозі». Було величезне бажання перемогти?
- Так, був бойовий дух, всі виходили на поле і билися до останнього. Сьогодні грали сім – вісім українців, це також варто відзначити. Всі хотіли грати, всі віддавалися один за одного. Слава Богу, довели цю гру до перемогу. У Артема Кравця також судома зводила, але він відіграв весь матч на високому рівні, забив і приніс команді багато користі.