Саме там потрапивши під опіку бабусі, в той час як мама працювала в столиці, кращим для себе заняттям вибрав улюблену гру мільйонів, записавшись у місцеву ДЮСШ. «Бажання займатися футболом з'явилося у мене років у сім. Пам'ятаю, спочатку, як і всі діти, з друзями катали м'яч у дворі для розваги, а потім тією ж компанією втрьох пішли записуватись у спортшколу».
Першим тренером юнака був Юрій Григорович Крежевицький. Саме він помітив у хлопця неабиякі здібності захисника, відрядив його в оборону і прищепив навички надійної і грамотної гри на цій позиції. «Мене відразу ж відрядили у оборонці, - згадує нинішній динамівець. - Доводилося діяти на позиції правого і центрального захисника. Саме в центрі відчуваю себе найбільш комфортно».
Коли тренерське чуття не підводить
Коли Микиті виповнилося 13 років, Юрій Крежевицький привіз його на перегляд у Республіканське вище училище фізичної культури до Олександра Васильовича Петракова, відчуваючи, що його підопічний вже здатний на більше і готовий переходити на новий рівень. І тренер не помилився - юний футболіст зумів справити враження на нового наставника і залишився в Києві. Ще через три роки Олександр Петраков став тренером юнацької збірної України, а Бурду, а також ще кілька талановитих і перспективних хлопців з РВУФК забрали в академію «Динамо». Там першим і єдиним тренером Микити був Олексій Євгенович Дроценко, який останні кілька років перед випуском працював з командою хлопців 1995 р.н..
Досягнень в «Динамо» у Бурди поки небагато, саме тому вони особливо цінні і важливі. В останній рік в Академії динамівець зі своєю командою виграв чемпіонат міста Києва, зайняв третє місце на міжнародному турнірі у Мінську. У чемпіонаті України сезону 2010/2011 за своїм віком у ДЮФЛ команда 1995-го р.н. привезла з Нікополя чемпіонство. А роком пізніше завоювала срібні медалі.
Сходинка за сходинкою тільки вгору
Подальші кроки Бурда почав робити в команді U-19 під керівництвом Валентина Белькевича. «Після випуску з академії я якийсь час тренувався із дублем і відчував, що дуже важко з дитячого футболу відразу перейти у молодіжну першість. А чемпіонат U-19 - це хороший період, який варто пройти». Мабуть, приводом для гордості та водночас найяскравішою подією у динамівській кар'єрі нашого захисника є історичне перше чемпіонство команди «Динамо» U-19, за яку футболіст встиг провести 10 матчів і забити один м'яч. Мабуть, він міг би зіграти набагато більше поєдинків, якби не травма, яка вибила захисника з ладу до зими.
Відновившись, в новій для себе обстановці Микита освоївся досить швидко. Він завоював не тільки довіру тренера, але й авторитет серед партнерів, не дарма навесні команда довірила йому капітанську пов'язку. «Намагаюся не підвести хлопців. У київському інтернаті (РВУФК) мені вже доводилося бути капітаном, і ось, в команді U-19 я знову отримав капітанську пов'язку».
Із закінченням сезону Микита разом зі своїми партнерами перейшов на наступний щабель - в молодіжну команду клубу. Але прагнення і цілі динамівця цим не обмежуються: «Бажання грати в мене величезне. Працюю і стараюся, аби згодом потрапити в першу команду».
Довго чекати цього захисникові не довелося. 23 серпня він вийшов у стартовому складі київського «Динамо» на гру 1/16 Кубка України проти кіровоградської «Зірки» (3:1) і справив хороше враження на головного тренера «біло-синіх» Сергія Реброва: «Вважаю, Бурда виглядав гідно. Я і раніше говорив, що у нас є талановита молодь, ми її можливості підпускаємо до «основи». Повторюся, у нас є хороша молодь, хороше майбутнє».