Олександр Заваров провів у Києві свій останній матч за «Динамо» 9 серпня 1988 року. Це була гра проти вільнюського «Жальгіріса». Кияни перемогли — 3:1. Народу на «Республіканському» було не дуже багато — звичайний матч чемпіонату.
А потім почалися неймовірні, як для тих часів, події — Заваров за 5 мільйонів доларів перейшов із «Динамо» до італійського «Ювентуса». Це був перший такий трансфер в історії нашого футболу. Тож 19 жовтня, коли на тому ж «Республіканському» збірна СРСР приймала у відборі до Кубка світу-1990 збірну Австрії, усі 100 тисяч глядачів прагнули побачити Олександра Заварова. Того самого, який був ще два місяці тому лише одним із 11 «динамівців». Коли він вийшов на поле і його прізвище оголосив диктор, стадіоном прокотилася овація. Отак до гравця, який вже був кількаразовим чемпіоном СРСР, володарем Кубка кубків-1986, найкращим футболістом країни того ж року, фіналістом Євро-1988, прийшла на батьківщині справжня слава. Хоча в «Ювентусі» Заваров грав невдало і вже навесні його відправили в запас, а потім він взагалі залишив команду.
Минулої середи колишній «Республіканський», а нині «Олімпійський» знову вибухнув овацією. 10 тисяч глядачів гаряче вітали Артема Мілевського. Футболіст вийшов на останні 10 хвилин гри проти «Дніпра» у складі хорватського «Хайдука» в матчі Ліги Європи.
Ось тоді й згадалася осінь 1988-го. 26 років тому публіка вітала зірку світового футболу. Тепер же кияни аплодують гравцеві, який, нікому не потрібний, залишив київське «Динамо», а потім майже рік поневірявся світом, шукаючи собі команду. Не вдалося в Туреччині, де Мілевський відзначився скандальною автопригодою. У Казахстані, де його не взяли у скромний «Актобе». Нарешті знайшовся «Хайдук», який посідає в рейтингу УЄФА 162-е місце — позаду полтавської «Ворскли», донецького «Металурга» та львівських «Карпат».
У цій заштатній хорватській команді Артем Мілевський виходить лише на заміну. Але навіть цього вистачає, щоб київська публіка верещала від його появи на полі. Що й казати: які часи — такі й кумири.