Важливо, щоб усі рішення арбітра протягом матчу були послідовними. Тоді футболісти відчувають, що йде об'єктивне суддівство. Про це Gazeta.ua розповів арбітр української прем'єр-ліги Юрій Мосейчук. Більше про додаткові пари очей за воротами, акторську майстерність, укус Суареса, гімн України і свою суддівську мрію в інтерв'ю з одним з найдосвідченіших українських суддів.
У цьому сезоні власники клубів вирішили відмовитися від додаткових асистентів арбітра за воротами. Виконком ФФУ їх підтримав. Як ви оціните це рішення?
«Це крок назад у суддівстві. Арбітрів за воротами ввели для того, щоб працювала система. Дві додаткові пари очей допомагають контролювати весь процес, який відбувається на футбольному полі. Якщо система дає збій, то це не означає, що вона неправильна. Проблема в тих особистостях, які працюють у структурі системи. Помилки — це нормально і природно.
Розпочавши експеримент з додатковими асистентами арбітра неможливо, щоб він відразу запрацював без жодних похибок.
Наведу приклад. Я був додатковим асистентом у матчі «Зоря"- «Динамо» і допустив помилку. У полі судив Абдула. Проблема полягала у тому, що бракувало навиків роботи за воротами. Нам знадобився час, щоб перебудуватися.
У минулому сезоні робота додаткових арбітрів значно покращилася. В деяких епізодах я отримував неоціненну допомогу. Не знаю, якби я вчинив без підказки асистента за воротами».
Колись бригади арбітрів були постійними, а зараз міняються. Як краще?
«Це питання піднімалося на зустрічах з Колліною. Якщо з кимось постійно працюєш, то так простіше. Ти знаєш сильні та слабкі сторони своїх асистентів, склад характеру і так далі. Проблема у тому, що досить важко сформувати постійні бригади. При призначеннях враховується цілий комплекс факторів — місце проживання, базування клубів, можливі попередні нестиковки арбітра з командою. Практично нереально зробити бригади постійними».
В Україні арбітри не працюють на матчах команд свого рідного міста. Чому?
«Це не такий вже і вагомий фактор, але це робиться для того, щоб не виникало зайвих підстав для розмов».
Як реагуєте на критику?
«Вона потрібна. Критика — це рушій прогресу будь-якого арбітра, якщо вона об´єктивна. Але є критика, яка не піддається логіці. Це коли шукають крайнього. Працівники тренерського штабу свої прорахунки намагаються списати на діяльність арбітрів. Керівництво клубу запитає з них за поразку. От вони і шукають, як можна уникнути відповідальності.
Якщо арбітр хоче рости і вдосконалюватися, він повинен уміти робити аналіз і правильні висновки, щоб у подальшому уникати помилок та шорсткостей».
Три роки тому в англійській прем´єр-лізі арбітр показав футболісту уявну жовту картку. Справжню забув у роздягальні.
«Він зумів знайти вихід із досить складної ситуації. Епізод і справді не простий. Як правило, арбітр перед виходом на поле просить асистентів чи резервного арбітра взяти запасні карточки та свисток. На всякий випадок. Бувають різні ситуації і щоб вони не набули скандального розголосу потрібно швидко знайти заміну.
Я впевнений, що більшість суддів у вільний час проводять тренування показу карточок. Жести та жестикуляція — це також частина підготовки. Як фізична та теоретична.
Рішення про застосування дисциплінарних санкцій приймається автоматично. На основі досвіду та оцінки епізоду арбітр вирішує чи потребує ситуація покарання чи ні. Він підходить на відстань 2-3 метри до гравця і виносить попередження. Але трапляються випадки, коли виникає конфронтація. Тут потрібно ідентифікувати гравців. Можна відвести у бік, щоб погасити запал і тоді вже показати відповідну карточку.
Винесення дисциплінарних санкцій — це також і акторська майстерність, яка потребує від арбітра правильного підходу, щоб не виникало подальших дій».
Наскільки вистачає свистка і карточок?
«Декому свисток служить п´ять років. Карточками можна спокійно користуватися два роки, якщо вони не зламалися. А оновлення форми в арбітрів відбувається раз на два роки».
Команди з нижньої частини турнірної таблиці судити легше, ніж гранди?
«Матчі за призові місця та поєдинки за збереження прописки можна поставити на одні шальки терезів. Всі ігри є відповідальними і потребують повної концентрації від арбітрів. Так само, як і підготовки. Суддя намагається гідно провести кожен матч, на який отримує призначення.»
А матчі, які вже нічого не вирішують?
«Навпаки, їх ще важче судити, ніж топові. Якщо арбітр не налаштується на гру, то може допустити помилку. Це карається негативною оцінкою і дискваліфікацією.
Крім того, коли команди грають розслаблено, то проявляють менше ігрової дисципліни. Треба бути готовим, що тобі доведеться поставити пенальті в результаті якихось нелогічних епізодів».
У першому турі матч «Металург» Донецьк - «Дніпро» розпочався на вісім хвилин пізніше. Лео Матос одягнув футболку з 12-м номером, хоча у протоколі значився під 20-тим. Арбітри це помітили.
«Після приїзду суддівської бригади на стадіон треба оглянути футбольне поле і визначити чи воно придатне для проведення матчу. За 75 хвилин до початку гри команди надають стартові проколи. Там вказані ім´я, прізвища та номери футболістів. Також дають карточки, які ідентифікують гравців і підтверджують, що вони заявлені в установленому порядку і знаходяться на обліку у ФФУ.
Номери футболістів у рапорті обов´язково мають збігатися з номерами футболок, які вони одягли і в яких виходять на поле. Бригада арбітрів має перевірити цю відповідність. Для нас це важливо, оскільки судді на полі ідентифікують гравців за номерами.
Це стосується і запасних. Траплялися випадки, коли у рапорті і на спині були різні номери. Резервний арбітр не випустить такого футболіста на поле».
З якими словами після матчу до вас підходять гравці і тренери?
«Команда, яка виграла, радітиме перемозі. Інша буде засмученою. Але зміст роботи арбітра полягає у тому, щоб при будь-яких обставинах, гравці і тренери підійшли і подякували за проведену роботу. Цього непросто добитися. Але можливо. Якщо футболісти бачать, що суддя об´єктивно оцінює, то підходять і дякують за гру.
Прийняття рішень має бути продиктоване ходом гри і адекватним тим подіям, які розвиваються на полі. Вагомими факторами є розташування арбітра та відстань від епізоду. Гравець, який може бути незгідний з рішенням арбітра, побачивши, що він перебуває на оптимальній відстані від ігрового моменту, меншою мірою проявляє свою незгоду з рішенням судді.
Важливо, щоб всі рішення арбітра протягом матчу були послідовними. Якщо штрафний за таке порушення призначається в один бік, то аналогічно має каратися і в інший. Тоді гравці відчувають, що йде об´єктивне та послідовне суддівство».
Чим арбітри займаються у перерві між таймами? Чи переглядаєте суперечливі моменти?
«У кожного це індивідуально. Епізодів ніхто не переглядає, адже у роздягальні немає такої можливості. Особисто я веду активний відпочинок. Можемо обговорити з асистентами якісь робочі моменти. Можливо, хтось з арбітрів телефонує до рідних. Я таке не практикую».
У фільмі «Арбітри» показали роботу суддів на Євро-2008. Навіть їх передматчеві ритуали. Які у вас є прикмети чи забобони?
«Я більш, ніж впевнений, що кожен арбітр дотримується якихось ритуалів. Це стосується підготовки до матчу, виходу з готелю, виходу на поле і так далі. Але це таємниця. Можливо, після завершення кар'єри хтось розповість, що одягає першим і які процедури проходить перед грою. Це все також дуже важливо. Кожен арбітр достатньо часу приділяє ритуалам, якщо вважає, що це принесе йому якийсь фарт при проведенні матчу».
Слідкували за суддівством на Кубку світу?
«Звичайно. Було цікаво спостерігати за різними суддівськими школами, трактуванням епізодів та манерою проведення гри. Кожен арбітр має свою специфіку суддівства. Мені імпонує європейська школа суддівства. Європейські арбітри є одними з найкращих. Практично всі відповідальні матчі обслуговували європейці
П'єрлуїджі сказав, що ми маємо звернути увагу на ті настанови, які давали арбітрам перед Кубком світу».
Як арбітр мав вчинити у моменті з укусом Суареса?
«Думаю, суддя не бачив цього епізоду. Кілька пар футболістів боролися за вибір позиції. Щоб помітити цей момент потрібно було зосередити свою увагу на Суаресі і К´єлліні. Уругваєць продемонстрував елементи агресивної поведінки, яка має каратися вилученням».
Що означає «на розсуд арбітра»?
«Ця фраза записана у правилах гри. Якщо гравець, на думку судді, зіграв грубо, то він має бути покараний. Двох однакових епізодів не може бути. Оцінка моменту дається з тієї позиції, де він знаходився. Але якщо змінити позицію арбітра буквально на декілька метрів, то епізод можна оцінити зовсім по-іншому. Тому «на розсуд арбітра» - це те, що суддя зафіксував у даний момент».
Як ви стали арбітром?
«Починав грати у футбол, але травми завадили себе реалізувати. Свою трудову кар'єру розпочав у Чернівецькому національному університеті. В обов´язки кафедри фізичної культури входило проведення Спартакіади з різних видів спорту. Виникла необхідність судити ігри між різними факультети. Потім подав заяву в Обласну федерацію футболу. Виявилося, що ця робота приносить мені задоволення».
Хто робить поділ на арбітрів у полі і лайнсменів?
«Раніше була змішана система. Потім почали чітко диференціювати. Вважаю, що це правильно, оскільки людина має спеціалізуватися на своїй ділянці роботи.
Представники комітету арбітрів переглядають молодих суддів. Навіть інкогніто. На основі цих спостережень в комітеті визначають куди кого рекомендувати. Однозначно, що арбітр повинен мати характер, силу волі, фізичні дані та зовнішність. Є складові модельної характеристики арбітра без яких ти не можеш бути рефері. Якщо у тебе низький зріст, то це додатковий фактор того, що тебе ображатимуть».
Клуби прем´єр-ліги грають, як на стадіонах Євро-2012, так і на аренах, які давно потребують реконструкцій. Це впливає на роботу арбітра?
«Зрозуміло, що стадіони на яких проводили матчі чемпіонату Європи є комфортними у плані підготовки до матчу. Що стосується безпосередньо гри, то стадіон великого значення не має. На аренах, де трибуни розташовані близько до поля, глядацька підтримка більша та ефективніша. Це стимулює команду-господаря до активніших дій і прояву своїх кращих якостей. Атмосфера на таких стадіонах є незабутньою, особливо у теперішній час, коли гімн України виконують на початку і наприкінці матчу. Це дуже красиво».
Арбітри не часто проявляють емоції на полі. Але деякі судді виконують гімн України, поклавши руку на серце.
«Я думаю, що кожен арбітр співає гімн України, адже він представляє країну і пишається цим. Звичайно, є певні норми поведінки, за які суддя не може виходити».
У Німеччині деякі популярні арбітри мають навіть свої фан-клуби. Хто ваші найбільші фанати?
«Рідні та близькі. Батьки не пропускають жодного мого матчу. Для них дуже важливими є слова коментаторів. Хоча в деяких випадках вони можуть неправильно трактувати епізоди. Батьки навіть більше вірять думці коментатора, ніж мені. Кажуть: «Ти помилився». Відповідаю: «Інспектор сказав, що все правильно». Це їх право, - сміється Мосейчук. - Батьки дуже переживають і намагаються підтримати у всьому. Друзі на роботі також слідкують за моїми матчах».
Що найчастіше запитують люди, коли дізнаються, що ви арбітр?
«Цікавляться, як себе поводять зірки на полі».
Яка ваша суддівська мрія?
«Арбітром ФІФА я вже був. Зараз я мрію про те, щоб після гри представники обох команд підходили і дякували за проведений матч. Хочеться, щоб кожна зустріч проходила за принципами fair play, а після фінального свистка не виникало розмов, що арбітр зламав гру чи прийняв рішення, які вплинули на кінцевий результат».