Півзахисник «Олімпіка» Дмитро Єременко дав інтерв'ю football.ua, у якому розповів про причини розставання з Чехією.
- Ви - один з небагатьох футболістів «Олімпіка», які раніше пограли у вищому дивізіоні. Відчувається, що багатьом вашим партнерам не вистачає досвіду виступів у «вишці»?
- З цим немає проблем, адже все компенсує голод до великих перемог. Мені здається, що наші футболісти грають на рівних з іншими клубами Прем'єр-ліги. Хоча багато тренерів кажуть, що «Олімпіку» зараз просто щастить... Що ж, будемо доводити протилежне на полі, а не словами.
- За ці шість турів роздумували над правильністю переходу в «Олімпік»?
- Анітрохи. Тут я відчуваю себе дуже комфортно і найголовніше - стабільно виходжу на поле. Цього мені довго не вистачало.
- Чому не вдалося залишитися в «Богеміансі»?
- Коли я прибув до Чехії, в місцевому чемпіонаті вже йшов п'ятий тур. Ми поговорили з керівництвом, і мені пообіцяли, що взимку я пройду збори і почну грати... Але як тільки почалися збори, прийшов новий тренер, і все стало інакше. І хоча в клубі показували бажання залишити мене, я вже налаштувався повернутися в Україну. Я відчув, що таке бути легіонером. Кар'єра в Чехії давалася мені дуже важко.
- І як воно - бути легіонером?
- В ігровому плані - нічого такого. Але дуже важко, коли ти постійно сам і в команді не з ким поговорити. Тим більше в «Богеміансі» майже не було іноземців: я і ще пару темношкірих. Слава Богу, хоч на вихідних бачилися з Рибалкою і Будником. Але в колективі спілкування так і не налагодилося.
- Можна сказати, ви так і не адаптувалися до суспільства, побуту...
- С побутом все було нормально. Подивився, як живуть в Європі - це небо і земля в порівнянні з Україною. Там скрізь порядок, враховується кожна дрібниця. В будь-якому громадському транспорті їздити дуже приємно, все продумано і зроблено для людей... Це важко передати, треба самому приїхати і все відчути.
- Ви говорили, що від легіонерів вимагають більшого...
- Іноземець повинен відповідати масі вимог і бути не на голову, а на дві вище місцевих хлопців. Адже в Чехії дійсно цінують свою молодь, і сміливо роблять ставку на неї. Звідси і успіх: чемпіонат дуже рівний, конкурентоспроможний і цікавий.
- Що вам кинулося в очі в першу чергу, коли зустрілися з чеським футболом?
- Дуже запам'яталося, як проходять перерви матчів чемпіонату. Під час паузи на полі грають команди хлопців семи-восьми років. У них свій власний чемпіонат, який розігрується в таких 15-хвилинних матчах. Загалом, дітям в Чехії приділяється дуже велика увага.
- Потрапивши до Чехії, ви сказали, що в Україні завищені зарплати. Гадаю, в «Богеміансі» вам довелося піти на зниження зарплати рази в три-чотири в порівнянні з «Металістом»?
- Так, десь так. Але якщо ти не граєш, радості від грошей немає ніякої. Після «Металіста» я був готовий погодитися на будь-які умови, адже хотілося отримувати задоволення від улюбленої справи. Що ж до Чехії, то фінансові умови в «Богеміансі» мене не хвилювали, і в результаті я залишився у виграші - побував у шкурі легіонера і отримав цінний досвід.
- А як щодо «Богеміанса» і «Олімпіка»? Вам знову довелося піти на пониження чи навпаки?
- Скажімо так, в «Олімпіку» мене повністю все влаштовує.
- Якби виник інший варіант працевлаштування за кордоном (у тій же Чехії), повернулися б в Україну?
- А звідки взятися цим самим варіантам, адже я толком не грав в «Богеміансі» і не заявив про себе.
- У вас контракт на два роки. Це багато чи мало для вас?
- Чесно кажучи, при переході в «Олімпік» я взагалі не висував своїх умов і погодився на запропонований клубом контракт. Для мене були не важливі всі нюанси, адже дуже хотілося стабільно грати.