Про непростий вибір на користь «Динамо» Київ
«З політичної точки зору це було тяжке рішення, оскільки, якщо говорити тільки про спортивний аспект – це великий крок вперед. Але це був дуже складний крок. З одного боку моя сім’я мені допомагала, але з іншого не хотіли, щоб я переїжджав. Але інколи я люблю чинити наперекір усім. І тому я зважився переїхати в Україну.
Звичайно я розмовляв з товаришами по команді. Кожен з них перейшов би, також, у такий великий клуб., якщо було б запрошення. Така пропозиція може більше і не трапитись. Але, якщо випав такий шанс – треба ним скористатись.»
Про перше знайомство з Гусєвим та Ярмоленко
«Одного разу, в збірній я грав проти України. Тоді Ярмоленко забив нам 2 голи. Тоді я і дізнався, що Ярмоленко грає за «Динамо». Як і Гусєв, з яким ми після матчу обмінялись футболками. Наразі, ця футболка у мого брата і він знає, що Гусєв грає в київському «Динамо» і що зараз я переїхав сюди. Все склалось в одну картинку. Спочатку знав лише Ярмоленка та Гусєва, але потім дізнавався хто грає в «Динамо». Загалом – «Динамо» вражає.»
Про акліматизацію
«Все добре, немає ніяких проблем. Зрозуміло, що новий гравець завжди почуває себе трохи не в своїй тарілці. Я повинен звикнути. Футболісти роблять усе аби я швидше звик до всього нового і почував себе, як вдома.
Я приїхав аби грати, тому на кожному тренуванні я намагаюсь довести тренеру, що я заслуговую на свій шанс. Не важливо наскільки я вийшов – на 5 хвилин чи на декілька десятків хвилин. Але, я б хотів грати в основному складі. Крок за кроком буду працювати аби досягнути своєї мети. А що стосується акліматизації – це не так вже і важко, так як Польща не сильно відрізняється від України.»
Про конкуренцію
«У кожному клубі, в якому я грав була конкуренція і я справлявся із цим. Переходячи сюди, я розумів, що конкуренція тут буде ще більшою, ніж в інших клубах, але я вирішив сюди перейти. Якщо б я не був готовий до суперництва – не перейшов би сюди. Але здорова конкуренція вкрай необхідна. Я приїхав сюди прогресувати та гарти. Буду прагнути аби заграти в основному складі.
Крок за кроком і все вийде»
Про кумира дитинства
Ще з дитинства моїм кумиром був Рауль Гонсалес. Я завжди хотів грати, як Рауль. Забивати стільки ж голів. Думаю, він і є спортсмен з якого можна брати приклад.
Про результативність
«Я нападник і хотів би в кожному матчі забивати голи. Але тут немає якогось максимуму чи мінімуму. Я можу сказати, що хотів би забивати як можна більше голів. Не важливо в якому стилі. Головне – гол на рахунку. Для того я і граю, щоб забивати і вигравати.»
Про Роберта Левандовські
«Роберт – нападник світового класу. Мені треба дуже багато працювати аби хоч трішки наблизитись до нього. Але на це потрібні роки тяжкої праці. Все ще попереду. Якщо казати про шлях – він веде до Леха. Я, як і він, мріяв потрапити у великий клуб. І зараз я, як і він, у великому клубі. Не такому, як Баварія, але дуже цьому радий.»
Про те, як проводить вільний час у Києві
«Поки що я мало бачив, адже майже не маю вільного часу. Наразі я лише набираю форму після травми і кістка лише відновлюється. Я багато часу проводжу на тренуваннях та в спортзалі, щоб нога знову знайшла свою еластичність і повністю відновилась. Київ велике місто. Мені здається, воно чимось схоже на Варшаву. Хоча, нажаль, у мене не видалась можливість оглянути місто. Але, сподіваюсь, скоро в мене буде на це час.»
Про головну місію в «Динамо»
«Я грав у Познані де була серйозна конкуренція. Ми вже згадували про моїх попередників, які там грали. Це і Артем Гуднев, який немало забиває, і Роберт Левандовські. Я розумів, переходячи туди, що мене будуть порівнювати, що я маю забивати як можна більше голів. Я вирішив перейти в познанський «Лех», реально оцінюючи ситуацію для того, щоб зробити наступний крок. Я це зробив, забив певну кількість голів. Сподіваюсь, що в такому клубі, як «Динамо» Київ мені теж вдасться забивати голи.»