Роман Сиволап
«Динамо», нарешті, перемагає «Шахтар» в чемпіонаті та обходить донецький клуб в турнірній таблиці. Сергій Ребров продовжує наповнювати оптимізмом уболівальників київського клубу. Молодому наставнику вдалося здобути перемогу над найкращим тренером української першості останнього десятиріччя - Мірчою Луческу.
Кадрові рішення. Обидва наставники внесли зміни до складу порівняно з матчами єврокубків. Ребров замінив Сергія Рибалку на Мігеля Велозу.
Зміни в складі «Шахтаря» були більш суттєві. Замість прямолінійного Фернандо, з перших хвилин на поле вийшов Ілсіньо. Містер вирішив додати творчої складової грі команди в середині поля. Місце в воротах зайняв Антон Каніболоцький, на лівому фланзі захисту з'явився В'ячеслав Шевчук.
Мігель Велозу виправдав свою появу в стартовому складі, провівши дуже пристойний матч. За оцінками InStat Football Мігель взагалі став кращим гравцем туру. Його статистичні показники вражають: 71 % виграних єдиноборств, 6 вдалих відборів, 13 підборів, 5 перехватів, 90 % точних передач. Нарешті, португалець відійшов від подій чемпіонату світу та повертає оптимальні кондиції.
Зміни Луческу не були такими вдалими. Якщо, Ілсіньо провів пристойний матч, додав креативу в гру атакуючої ланки, без грубих помилок відіграв у захисті. Навпроти, Шевчука і Каніболоцького можна вважати головними антигероями зустрічі. Лівий захисник заробив необов'язкове вилучення, що вплинуло на перебіг матчу. Каніболоцький не врятував команду після єдиного удару в ствір суперника, який не був з категорії тих, що не беруться.
Тактичне протистояння. Як і передбачалось, тренери не відійшли від традиційних тактичних схем: 4-2-3-1 в «Шахтаря», 4-1-4-1 в «Динамо».
Вихід у старті Ілсіньо вказував на те, що «Шахтар» збирається грати більш сміливо, ніж в матчі Ліги чемпіонів з «Порту». В першому таймі так і було: ініціатива була на боці підопічних Луческу. Активно працювали фланги: Тайсон і Дуглас Коста, при підтримці Шевчука та Срни, нагнітали тиск на флангах, Алекс Тейшейра та Ілсіньо намагалися загострювати гру в центральній зоні.
Але отримати якісь дивіденди від цієї переваги футболісти «Шахтаря» не змогли. Кияни діяли дуже уважно в захисті. Хід із виходом на лівому фланзі оборони Микити Бурди виправдав себе: завдяки фізичним даним 19-ти річний захисник не програвав боротьбу Кості та Срні, не дозволяв перегравати себе один-в-один. Драгович та Сілва продемонстрували добру взаємодію в центрі захисту. Щоправда, правий захисник «Динамо» Віда не завжди встигав перекривати вільні зони на своєму фланзі, але скористатися цим супернику не вдалося.
Кілька разів суперникам вдавалося розганяти швидкі атаки. Необхідно зауважити, що такі атаки виглядали вражаючими, але кількість втрат м'яча на своїй половині та в центрі поля були зведені до мінімуму. У киян Сидорчук чатував на помилку, але «Ракицький і Ко» діяли уважно та відповідально.
У першій половині гри пресинг «Шахтаря» виглядав трохи краще. З перших хвилин другого кияни почали діяти сміливіше, перенісши зону початку пресингу на десяток метрів ближче до воріт суперника. Це принесло бажаний результат. Ще до вилучення футболісти «Шахтаря» з великими труднощами долали центр поля.
Вилучення Шевчука. Арбітраж Можаровського. Довгі роки менеджмент «Шахтаря» приділяв велику увагу питанню забезпечення лояльного суддівства матчів внутрішніх турнірів. Для цього у власника «Шахтаря» було достатньо методів впливу. Арбітри матчів донецького клубу знаходилися під тиском авторитету «імперії Ахметова»: судді не ризикували приймати рішення направлені проти команди Луческу. Футболісти донецького клубу прекрасно знали про цей психологічний стан арбітрів. Тому, в матчах чемпіонату та кубку України, дозволяли собі занадто багато. Поведінка Луіса Адріану, Даріо Срни, Фернандіньо, Ракицького, Кучера та інших не відзначалася коректністю. В Європі, де немає ахметовського впливу, манера гри даних гравців змінювалася або коригувалася жовтими та червоними картками.
При відсутності лояльного суддівства, Луческу, як спікер клубу, викривав «некомпетентних» арбітрів. Навіть, динамівці Києва, які завжди мали сильне «лобі» у суддівських питаннях, в останні роки виступали в ролі жертви.
Такий стан речей внутрішньо розклав гравців «Шахтаря», вони відчували свою безкарність, тому дозволяли собі підлі вчинки на футбольному полі. На сьогодні, найяскравішим уособленням футбольної підлості є Луіс Адріану який вже відомий всьому футбольному світу за «подвиг» у матчі Ліги чемпіонів з датським «Норшеланном». У внутрішніх змаганнях бразилець взагалі веде себе розперезано: не гребує використовувати удари ліктями, ударами ззаду та інші засоби «брудного» футболу.
В цьому матчі Можаровський проявив принциповість по відношенню до Шевчука. В обох випадках фоли заслуговували жовтої картки. Формальних причин дорікати на упередженість львів’янина в керівництва «Шахтаря» немає. Всі розмови про «дух гри», надмірну принциповість Можаровського - «на користь бідних». Якби справді арбітр був настільки принциповим, то «Шахтар» міг догравати матч без Луіса Адріану, Тайсона та Степаненка.
«Спіч» Мірчи Луческу після матчу був не настільки емоційним. Думаю, що вік, ситуація в Україні, відсутність внутрішньої мотивації починають даватися взнаки в роботі найуспішнішого тренера «Шахтаря» всіх часів.
Гравцям «Шахтаря» час звикати до об’єктивного суддівства. Зрозуміло, що у Ахметова залишаються гроші та інші інструменти тиску на суддів, але монополії впливу на суддівський корпус вже не має. Хоча «чистого» арбітражу в найближчі роки ми не дочекаємось: футбольні судді - частина нашого суспільства, яке побудоване на корупційній основі.
Вилучення Шевчука вплинуло на хід матчу, але дорікати за це потрібно не Можаровському, а самим гравцям «Шахтаря», які навіть після вилучення коректністю не відзначалися та зробили достатньо, щоб залишитися вдев’ятьох.
Динамівське єднання. Після приходу на тренерський місток «Динамо» Сергія Реброва відбулися позитивні зміни психологічного клімату в команді. Помітно, що футболісти підтримують один-одного. Приємно бачити коли Бурді під час матчу дають поради більш досвідчені виконавці. Ритуальне коло єдності теж багато про що говорить, як і рука на серці Даніло Сілви під час виконання гімну.
Не думаю, що Ребров надихнув гравців на подвиги якимось палкими промовами про історію, необхідність відповідати славетним попередникам. Тренерський штаб налаштував всіх на робочу атмосферу. Емоційні накачки відійшли в минуле. Футболісти спокійно працюють. Тренерам вдалося прибрати непорозуміння. Заспокоїлися легіонери: Ленс, Беланда, Драгович, Віда, Даніло Сілва почали демонструвати свої найкращі якості. Прогрес помітний у грі практично всіх виконавців. Помітно, що гравці отримують насолоду від футболу та повністю довіряють тренеру.
Честолюбні дублери та робота на перспективу. У «Динамо» через травми довгий час не грала ціла група гравців: Хачеріді, Гармаш, Мбокані. Гравці, котрі їх замінили, досягли значного прогресу. Зараз вже відновився Хачеріді, але тренери не поспішають ставити його в основний склад: Сілва та Драгович виглядають дуже впевнено. Аналогічна ситуація може виникнути після одужання Гармаша та Мбокані: Сидорчук та Кравець також демонструють високий рівень футболу.
Історія Мігеля Велозу, взагалі, є взірцем для правил поведінки молодих футболістів. Футболіст з ім’ям, знизив до себе вимоги, почав не потрапляти в основний склад, але згодом самовідданою працею повернув довіру тренерів та провів блискучий матч із найбільш принциповим суперником. Такий собі готовий сценарій до спортивної мелодрами.
Ребров не боїться довіряти молодим гравцям: Бурда, Калітвінцев, Буяльський з’являються на полі у відповідальні моменти. Отримали черговий шанс Рибалка та Кравець. Такий підхід повинен принести результати в майбутньому.
Важливий момент: середній вік стартового складу «Динамо» був 24,6 років, «Шахтаря» - 27,6.
Проміжні підсумки тренерської діяльності Сергія Реброва. Після двох років розчарування від результатів роботи Блохіна, діяльність Сергія Станіславовича викликає захоплення у вболівальників та керівництва «Динамо». Думаю, що сам тренер «Динамо» задоволений першими місяцями самостійної роботи. Помітно, що славетний форвард «Динамо» відчуває здоровий азарт від процесу побудови команди. У Реброва відсутні стереотипи, він формується, як тренер. Поки що тренер «біло-синіх» не помилявся. Всі його кроки принесли позитивний результат. Рівень взаємодії гравців на полі зростає, тактичний малюнок гри набуває чітких контурів, футболісти прогресують. При цьому, здобуваються стратегічні перемоги над сильними суперниками. До цього дня, Ребров пише начисто без помарок свою тренерську біографію.
Радує, що Ребров сповідує системний підхід, його дії направлені на поступовий прогрес командної гри. Він не жертвує перспективою заради перемоги в одному конкретному матчі. За це доля до нього прихильна: кияни здобули перемоги над гідними суперниками в чемпіонаті та єврокубках.
Тренер «Шахтаря» Мірча Луческу є майстром психологічного тиску на тренерів суперників. Але з Ребровим старі методи румунського фахівця вже не діють. Містер створив сучасний «Шахтар», але в кожного проекту є час розквіту та занепаду. Можливо, час Луческу в донецькому клубі підійшов до завершення.
Висновки. Ця перемога стратегічно важлива для «Динамо». Реброву вдалося здобути психологічну перевагу над головним суперником в чемпіонаті України. Динамівці досягли значного прогресу в командній грі. Прогресують окремі гравці. Помітні системні зміни в принципах ведення гри. Тренерський колектив плідно працює над удосконаленням тактичної підготовки футболістів. Межа можливостей цієї команди поки невідома. Відчувається запас міцності. Сергій Ребров справляє враження людини, що навчилася літати. Підбір виконавців, нормальні умови для роботи, дозволяють прогнозувати доведення цього «польоту» до вдалої посадки.