Національна команда України з футболу здобула першу перемогу у відбірковому турнірі Євро-2016. Забила перший «офіційний» гол року, хоча лік цьому відкрив гравець суперника. 2:0 у Борисові над Білоруссю – це той випадок, коли тішити може тільки рахунок.
1. Фоменко нікому нічого не довів
Головний тренер українців сам обмежив собі вибір форвардів, покладаючись тільки на Романа Зозулю. Той прогнозовано вийшов у стартовому складі і настільки ж очікувано нічого не показав проти габаритних білоруських оборонців. Нічого дивного у тому, що Зозуля поступився їм у силовій боротьбі немає. Гірше те, що він програв боротьбу за позицію – єдине, на що міг розраховувати – і тільки одного разу безпосередньо загрожував воротам.
Тому питання щодо підходу у виборі форвардів до Фоменка залишилися. І давайте не будемо про Будківського. У епізоді з першим голом він зіграв на рівні чемпіонату вулиці, не спромігшись завдати удару у «безконтактній» ситуації. Далеко з Будківським не заїдеш.
2. Другий тайм гостей був гіршим, ніж перший
Це можна було б пояснити, якби наша команда забила до перерви. Але непогано контролюючи м'яч у першому таймі, швидко відбираючи його у суперника, нашим бракувало ідей для розвитку атаки і належного темпу. Білоруський тренер «зацементував» оборону, випустивши трьох центральних. Без колективної швидкості здолати редути було нереально. Наші часто вдавалося до повітряних «закидів», хоча треба було грати низом. А так – Білорусь вигравали і «другий поверх», і підбори.
Найсумніше трапилося у другому таймі. Замість того, шоб додати, бо рахунок не влаштовував, наші «просіли» (хоча якщо дуже хочеться бути оптимістом перед недільною грою з Македонією, можна вперто думати, що це була тактика наших тренерів, аби білорусь «розкрилися»). Суперник це відчув. Став частіше ходити в атаку. Вигравав «повітря» уже в українському карному майданчику. Ми могли пропустити. А самі практично нічого не створювали.
3. Сидорчук
Вихід центрального півзахисника «Динамо» - єдиний тактичний позитив у вчорашньому матчі. 23-річний футболіст за останній сезон значно додав у грі. Він систематизував дії середньої ланки у вчорашньому матчі. Досвідчене око Михайла Івановича визначило проблеми українців у середині поля: після перерви втратили компактність і щільність опіки. Фоменко не побоявся посадити на лаву запасних капітана Ротаня, хотя прогнозувалася заміна «салаги» Степаненка. Тут головний тренер України спрацював дуже добре.
4. Болбат
А тут – дуже погано. Один з найкращих вінгерів українського чемпіонату. Можливо, за такої гри Ярмоленка (Андрій у березні 2013 грав сильніше у збірній Фоменка, ніж у клубі Блохіна. Зараз у клубі Реброва він діє краще, ніж у Фоменка, хоча висновки на основі тільки білоруського матчу – передчасні), він би допоміг учора. Але не потрапив навіть до заявки на матч. Якщо немає проблем зі здоров'ям, то Фоменко вчинив за принципом «ні собі, ні людям». Болбат за віком підходить «молодіжці». Сьогодні вона грає надважливий матч з Німеччиною. Чи не варто було апріори віддати футболіста Ковальцю, якщо в тебе є Коноплянка, Ярмоленко, Гусєв, Хомченовський?
5. Турнірна ситуація
Печаль. Перемога словаків над іспанцями затвердила двох фаворитів на прямий вихід з групи. Поки виглядає так, що ми можемо тільки відгородити македонців від третьої позиції. Якщо вдасться – борисівський матч у цьому не переконав.