«Після матчу залишилися двоякі враження. З одного боку – хотілось перемогти та на мажорній ноті завершити рік, але й з іншого, ця гра дала багато матеріалу для серйозного аналізу.
Порадувало те, що всі футболісти без виключення і в першому таймі, і в другому грали з самовіддачею, намагались показати, все що можуть, на даний момент. Трішки не вистачило вдачі чи різноманітності в атакуючій грі, тому що володіли ініціативою, але над цим потрібно попрацювати. Бо гра з іншим, яскраво вираженим нападником, вимагає іншої тактики.
В другому таймі відчувалась перевага збірної України. Вийшли досвідчені гравці української збірної, а молоді гравці Литви вже втомились. Але якщо говорити про недоліки, то не було підтримки нападника – Будківський грав непогано, при всіх довгих передачах туди, він чіплявся за м’яч, робив передачі, але підтримки з глибини не мав. Йому потрібно було помагати і вриватись в ці зони.
А Коноплянці та Ярмоленкові, потрібно грати швидше з м’ячем від себе – підключати захисників до атаки.
Захисники відучились жорстко грати один в один – всі звикли діяти компактно з підтримкою. Тому часто проходять неприємні навіси, передачі суперника. Ми поступаємось кращим футболістам Європи в цьому плані при грі в захисті.
Литва сильніша фізично за Люксембург. Прибалтійський футбол – це чіпкість, боєвитість, фізична готовність.
Тренер збірної – селекціонер і мотиватор. Для того щоб поставити гру, потрібно грати постійно одним складом. В майбутньому багато залежатиме від того, на скільки гравці збірної матимуть ігрову практику в клубах та єврокубках».