- В вас дуже футбольна сім’я, це правда?
- Так, тато з дитинства нас привчав до футболу. З 6 років ми ходили з ним, грали з дорослими чоловіками в футбол. До речі обігравали. А потім я вже потрапив у дніпропетровський спорт-інтернат.
- Чому не залишилися в Полтаві, адже ваш батько 10-ть років відіграв за «Ворсклу»?
- На той момент я грав у першій лізі, самі розумієте, ставлення до футболу не дуже. А тут все ж таки «Дніпро», чемпіон Союзу, тоді всі за «Дніпро» вболівали.
- Хіба не за «Динамо»?
- І за «Динамо». Я за «Динамо» також вболівав, тому що вони часто в Лізі Чемпіонів на той момент грали. А за «Дніпро», тому що це було «Дніпро». Може на той момент я щось відчував.
- Вболівав за «Дніпро» - граєш в «Дніпрі», вболівав за «Динамо», грав за «Динамо». За яку команду ще вболіваєш?
- За «Мілан»
- За яке місце боротиметься збірна України?
- Ми готові прийняти будь-яке місце, яке допоможе нам вийти до фінальної частини чемпіонату Європи.
- Головне не плей-офф?
- Та нехай буде плей-офф.
- Але ж там карма погана в плей-офф…
- Нічого страшного, колись же ці традиції порушуються. Найголовніше, щоб ми самі розуміли, що будемо боротися за перше місце.
- За осінній цикл багато хто критикував збірну України. Це справедлива критика?
- Ми всі розраховували, що обіграємо Словаччину, якби нам це вдалось, то всі козирі були б у нас в карманах. Але, як то кажуть «півень в одне місце клюнув».
- З грою щось не те. Ви це теж відчуваєте?
- Кожен футболіст, який пограв, скаже одне, якщо ти починаєш з поразки, то психологічно вже не можеш бути певен у своїх силах і тобі потрібно кожен матч вигравати. Команди ж не дарують очки, вони також б’ються за свій результат. Так і виходить, гра на нервах, на характері, але три очки в кармані.
- Так буде і надалі, на нервах?
- Намагатимемося, щоб не було на нервах, але, повірте мені, те, як зараз давить результат, ми будемо на нервах.
- Він справді тисне?
- Авжеж, всі ж ми хочемо на чемпіонат Європи.
- Що каже інтуїція, чи поїде збірна?
- Поїде, куди вона подінеться.