Сьогодні у конференц-залі стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського відбулася зустріч головного тренера киян Сергія Реброва з уболівальниками, під час якої наставник «біло-синіх» розповів як про свою кар'єру гравця та тренера, так і відповів на особисті питання.
- Сергію Станіславовичу, які ви знаєте кричалки про себе?
- Одного разу, коли ми їхали після матчу на автобусі з Полтави, по-моєму, Ярмолу «переклинило» і спочатку він, а потім і всі українські футболісти почали виконувати кричалку. Я заслужив її не зараз, а грою, яку показував свого часу. І деяким з хлопців я пояснив, що буду щасливий, якщо фанати будуть присвячувати хоча б пару слів хлопцям, особливо українцям, які зараз грають за «Динамо».
- Як ви плануєте провести відпустку? Зараз ви виглядаєте втомленим, дуже хочеться, щоб ви відпочили.
- Постараємося відпочити. У мене проблеми зі здоров'ям, потрібно зробити операцію, відновити коліно. Буду виглядати краще.
- Які емоції ви переживали, коли вперше вийшли у футболці «Динамо»?
- Я можу описати свої емоції, коли я вперше приїхав на базу «Динамо» з Донецька. Для мене це був шок. Пам'ятаю, що на тренування якраз виходили футболісти, яких я бачив тільки по телевізору, - Цвейба, Дем'яненко, Саленко, Яковенко - і я не знав, куди мені далі йти. Я розвернувся і вийшов назад. Для мене вони були як боги. Свою першу гру я не пам'ятаю, але потрапити в таку команду, як київське «Динамо», в моєму віці мріяв кожен хлопець.
- Який потенціал ви бачите в дітях знаменитих динамівців, які займаються футболом? Зокрема, ваш син Дмитро все ще вчиться в академії «Тоттенхема»?
- Діти футболістів з дитинства бачать футбол і вболівають за київське «Динамо» або якийсь інший клуб. Особисто я свого сина не змушував йти на футбол, йому подобалося, і зараз він жити без цього не може. Діма навчається в Англії, в школі «Тоттенхема», успішно грає і тренується. Я радий, що йому самому це цікаво. Напевно, ніхто з батьків не хоче тягнути дитину в секцію, якщо їй це не подобається.
- Чи задоволені ви грою своєї команди в першій половині сезону?
- Зараз ми пройшли тільки половину шляху в Лізі Європи, чемпіонаті та Кубку України. Головне, що є поліпшення в грі та в настрої хлопців. Є команда, яка виходить і б'ється один за одного. Якби ми не займали перше місце, але був прогрес у грі, я б не дуже засмутився. Але бути першим ще краще.
- Чи знаходите ви час для читання?
- Часу для читання у мене не так багато. Остання книга, яку читав, - це Дейл Карнегі. В основному намагаюся читати книжки з психології та про футбол, мені це цікаво.
- У недавньому інтерв'ю Олександр Шовковський сказав, що вже дивиться на футбол не як гравець. Коли у вас з'явилося відчуття, що ви сприймаєте футбол не як футболіст, а як тренер? Чи могли припустити в дитинстві, що станете головним тренером «Динамо»?
- Ні, в дитинстві абсолютно не думав. Навряд чи в дитячому або юнацькому віці можна припустити, що ти станеш тренером такої великої команди. Я не розумію фрази «треба вбити в собі футболіста, щоб стати тренером». Мені допомагає мій ігровий досвід. Хоча є, звичайно, тренери, які успішно працюють і без такого досвіду. Я нікого у собі не вбивав. (Посміхається)
- Ігор Суркіс в недавньому інтерв'ю сказав, що Сергій Ребров про футбол думає 24 години на добу. Чи продовжуєте ви знаходити час для занять радіоспортом? Зі скількома країнами зв'язувалися?
- Скільки країн у світі, ви знаєте? Я розмовляв з 356 територіями світу. Але коли мені дзвонить Ігор Михайлович Суркіс, звичайно, ми з ним говоримо не про мої радіосправи, а тільки про футбол.
- Про що ви мріяли в дитинстві, в 10 років?
- Це непросто згадати! Пам'ятаю, що футбол я дуже любив. Але я вставав о 7 ранку і йшов спочатку на волейбол, після школи - на футбол, а о 9-й вечора - на баскетбол. Цим був зайнятий весь мій день. При цьому непогано вчився, без трійок. Мріяв тільки про те, щоб трохи поспати і відпочити.
- Який період у футболі був для вас найважчим?
- Важко, коли ти не граєш, перебуваєш далеко від дому і батьківщини, та нічого не можеш зробити. Розумієш, що приїхав працювати, але у тебе забирають найдорожче - цю можливість. У таких випадках потрібно залишатися професіоналом, а все інше прийде. Головне, з будь-яких ситуацій виходити правильно і по-чоловічому.
- Який для вас найбільш пам'ятний матч?
- Можу згадати не матч, а два сезони під керівництвом покійного Валерія Васильовича Лобановського - 1998/99. Тоді у нас була команда, здатна багато на що. Кожна гра і гол у Лізі чемпіонів - пам'ятні для всіх уболівальників. Можна відзначити цей сезон.
- Яке ваша улюблена страва? Що плануєте поїсти у відпустці?
- Ви думаєте, я нічого не їв? (Посміхається) Не знаю, про їжу я зараз точно не думаю. Пам'ятаю, колись у збірній був такий випадок. Зазвичай футболісти замовляють рибу, курку або інше м'ясо. І один гравець, який перший раз приїхав в команду, сказав: «Що мені дадуть, то я і з'їм».
- Пам'ятаєте свого першого тренера? Підтримуєте з ним зв'язок?
- На жаль, мій перший тренер в Горлівці, Юрій Йосипович Фомін, пішов із життя. А другий тренер, з яким ми часто спілкуємося, Віктор Загнойко, зараз працює в Харкові. Звичайно, ми підтримуємо зв'язок.
- Як ви любите проводити вільний час?
- Коли я був футболістом, вільного часу було достатньо. Зараз, коли ти тренер, з'являється більше роботи поза тренуваннями та футбольним полем. Вільного часу не так багато. Радіоспорту я приділяю вже менше уваги.
- Які у вас стосунки з легіонерами команди?
- Нормальні стосунки. Я спокійно можу спілкуватися з легіонерами, як і з вами зараз. Ми розуміємо один одного. У команді, де багато футболістів різних національностей, потрібно до кожного знайти свій підхід і правильно поговорити. Іноді проста розмова може змінити настрій людини, додати мотивації.
- Чи пам'ятаєте ви свій перший гол у Лізі чемпіонів?
- Я вже не пам'ятаю. Зараз я більше думаю про моменти вчорашньої гри, ніж про свій перший м'яч в Лізі чемпіонів.
- Ви з Горлівки, ваша мама досі працює там в будинку творчості. Яка ситуація зараз на вашій малій батьківщині?
- Будинок творчості працює. Мама сьогодні була на роботі, все добре. З приводу першого гола в ЛЧ я згадав - московському «Спартаку».
- Хто заслуговує на «Золотий м'яч» в цьому сезоні?
- Роналду, я вже говорив це.
- Які традиції є в «Динамо»?
- Зазвичай ми даруємо імениннику футболку «Динамо» з його прізвищем і віком на спині. Установка і тренування вчасно - це теж традиції. А у мене особисто ніколи не було особливих традицій.
- Який університет ви закінчували?
- Університет фізкультури, на інше часу не було. Було б, звичайно, краще, щоб ми закінчували ще якісь вузи.
- Які у вас були емоції після першого голу за «Динамо»?
- Подивіться на Youtube, які у мене були емоції. Пам'ятаю, що я лежав на полі, і на мені лежала вся команда.
- Які покупки плануються «Динамо» взимку?
- Усьому свій час. Дізнаєтеся, коли покупки будуть. Коли команда грає добре, все чекають якихось покупок. Коли команда грає погано - всі чекають ще більше. Думаю, що хлопці, які відіграли першу половину сезону, заслуговують на те, щоб грати далі та зміцнювати цю команду.
- У якій країні світу вам найбільше подобається?
- Коли їздиш на матчі, бачиш тільки стадіон, готель і аеропорт. На першому місці для мене - Лондон, де я прожив досить довго. Це місто мені подобається не тільки архітектурою, красою, але й атмосферою, людьми. Англійці мені подобаються характером. Коли я грав в Англії, було приємно перебувати в команді. Так, як англійські футболісти загартовують і мотивують себе, такого немає в жодній країні світу.
- Який у вас був перший автомобіль?
- Мазда 313.
- Ви казали, що вам імпонує робота Дієго Сімеоне і Юргена Клоппа. Наскільки «Динамо» готове до рівня їх команд?
- «Динамо» - самобутня команда, яку не потрібно порівнювати з іншими. Вважаю, що зараз ми граємо в типовий динамівський футбол - атакуючий, комбінаційний, який, сподіваюся, приносить радість уболівальникам.
- Які у вас були прізвиська?
- Дуже мало - хіба що «Ребруха». Хоча було прізвисько «Блохін». Коли я ріс хлопчиком у Горлівці, це ім'я давали, напевно, половині нападників всіх юнацьких команд.
- Мірча Луческу нещодавно заявив, що «Динамо» копіює стиль гри «Шахтаря». Як ви це прокоментуєте?
- Румунські журналісти вчора теж задавали мені це питання. Можливо, вони неправильно його переклали. «Динамо» стовідсотково не грає як «Шахтар», і всі це розуміють.
- Які динамівці поза полем? Хто найбільший жартівник?
- У кожного свої особливості. Комусь потрібно дати повеселитися, комусь - додати дисципліни. Найвеселіші - Ярмоленко, напевно, і Хачеріді, який завжди підносить якісь подарунки.
- У якому році ви вперше зіграли за «Динамо»?
- По-моєму, в 1991-му. А в 1993-му була перша гра в Лізі чемпіонів.
- Чи є у вас недоліки?
- Немає ніяких. (Сміється)
- З якою командою ви б хотіли зустрітися в 1/16 фіналу Ліги Європи?
- На цій стадії всі команди - серйозні, великої різниці для нас немає. Київському «Динамо», яке звикло грати в Лізі чемпіонів, не потрібно боятися, потрібно добре готуватися до матчів. І будемо сподіватися, що пройдемо далі.
- Яких гравців ви б хотіли придбати в команду?
- Я не буду називати зараз прізвища. Хлопці, які є в команді, заслужили дограти сезон до кінця. Мені цікаво і комфортно працювати з ними. Свіжа кров потрібна в будь-якій команді, і вона буде, але це буде мінімальне підсилення.
- Яка ваша мрія як тренера?
- Створити хорошу конкурентну команду, адже київське «Динамо» цього заслуговує. Будемо своєю грою приносити радість вам.
