Ветеран «Шахтаря» Михайло Соколовський розповів про те, як відмовив Валерію Лобановському і перейшов у донецький клуб.
- Відігравши сезон за «Металург» (Запоріжжя), я в один день отримав дев'ять запрошень в імениті клуби - «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Локомотив» (Москва), «Зеніт» (Ленінград)...
- Так вас треба в Книгу рекордів Гіннесса заносити...
- Усі, видно, спостерігали за мною і чекали, коли чемпіонат закінчиться. Я навіть розгубився. Поїхав до Києва до Валерія Лобановського. Він сказав: «Я бачив матчі з твоєю участю. У «Динамо» зараз багато гравців стали старше, вони будуть сходити. Я розраховую на тебе».
Думаю: «Нічого собі! Сам Лобановський мені таке говорить». Він продовжував: «Треба комусь забивати! Володимир Веремєєв і ти володієте чудовою різаною подачею». Мені хотілося сказати: «Валерій Васильович, я цьому навчився завдяки вам. Коли спостерігав з дитинства, як ви крутите м'яч після штрафного». Але промовчав. Цілий день провів у розмовах з Лобановським.
- Переконав він вас?
- На той момент - так. Я написав заяву і сказав, що тільки з'їжджу до Донецька за сумкою з речами. А там мене обробили наші. Говорили, що в такій іменитій компанії, як у «Динамо», я буду більше «гріти лавку». Скажу чесно, не обманюючи: я боявся там загубитися. У «Динамо» ж такі зірки, такі люди, взагалі з глузду з'їхати! І я віддав перевагу «Шахтарю» над київським «Динамо». Мені соромно, незручно було перед Лобановським, але вийшло як вийшло. Таке життя.
- Як Валерій Васильович сприйняв вашу відмову?
- Напевно, погано. Зазвичай йому не відмовляли - у нього ж були великі амбіції. Мабуть, зрозумів, що в «Шахтарі» мені буде краще. Ніхто мені не сказав: «Не бійся! Іди в «Динамо», ризикни, а потім повернешся в «Шахтар». Однак я не шкодую. Тому що в Донецьку в той час з'явилася команда, яка була на провідних ролях в Радянському Союзі і вигравала медалі чемпіонату, Кубки. З обласних клубів це вдавалося небагатьом.
«Металург» (Запоріжжя), клуб першої ліги, обіцяв мені у фінансовому відношенні більше, ніж «Шахтар», але я хотів грати у вищій лізі. Про якісь гроші, блага не думав взагалі. Пам'ятаю,начальник команди Володимир Васильович Онисько мене переконував: «Міша, який Київ? Ти ж із Донбасу! Будеш грати поруч з Анатолієм Коньковим!». А Коньков - гравець національної збірної, величина. Якщо чесно, це і стало для мене важливіше, ніж усі блага, які обіцяли мені інші команди, - згадав Соколовський у інтерв'ю газеті «Бульвар Гордона».