«Усе просто: мій контракт із «Ворсклою» добіг кінця, а в клубі не бачили потреби в його пролонгації. Відтак довелося шукати інші шляхи для продовження кар’єри. Було очевидно, що впродовж останніх півроку Василь Вікторович Сачко мені не довіряє. Який сенс йому мене тримати за таких умов, якщо він не бачить мене в команді? Отож усе — на поверхні. Тим паче, мені не 15 років, а 30, тому сам усе розумію.
«Ворскла» має переді мною невеличку заборгованість. Утім, нині це питання вирішується. Недавно був перший транш, отож, думаю, що до кінця місяця проблема закриється остаточно.
Скільки пограв в Україні, а наші команди не кличуть до себе, лише — за кордон. Уважаю, що в прем’єр-лізі чимало матчів зіграв, за плечима маю певний досвід, і вік (30 років) не такий уже й солідний. На мій погляд, іще рік-другий зміг би на гідному рівні комусь допомогти. Природно, що ця ситуація в країні, коли на сході триває війна, повсюдно не виплачують зарплатню, не сприяє життєдіяльності наших команд», - сказав Кривошеєнко в інтерв'ю «Українському футболу».
«Своєму агенту зразу сказав, аби навіть не розглядав російські пропозиції, бо туди їхати не хочу. Така в мене позиція. Інші, справді, переїжджають, грають, не знаю, чим вони керуються, але це їхнє право. Окрім того, є певна група гравців, котрі туди перебралися ще до війни. Приміром, мій товариш Михалик, який ще раніше уклав договір із московським «Локомотивом». Знаючи Тараса, гадаю, він би туди не поїхав. Інша справа зараз, коли існують контрактні зобов’язання».