Харків – особливе місто, як в історичному, так і в політичному аспектах. Нещодавно проявився і його особливий, футбольний стиль, який вже почав впливати на весь український футбол загалом. Але, нажаль, не найкращим чином.
Харків завжди намагався бути першим в усьому, змагаючись зі столицею навіть у дрібницях. Футбол не став виключенням. Можливо, тут далося взнаки визнання у 1919 році міста столицею соціалістичної України, на противагу УНР із центром у Києві. Адже уболівальники «Металіста» і досі у своїх скандуваннях називають місто «Першою столицею», зайвий раз нагадуючи усім про свій особливий, неукраїнський статус.
І місто продовжує ставити рекорди, тепер вже і футбольні. Особливо це помітно на прикладі клубу «Металіст», який стає все більше неукраїнським. Спочатку, неочікувано для самого футбольного господаря міста Ярославського, клуб, який він безміри любив, продається невідомому на той час молодому олігарху, у минулому – кур’єру, Курочкіну. І хоча курс на деукраїнізацію клубу був обраний задовго до продажу, за нового господаря він досяг своєї грандіозності.
Клуб, у складі якого грають 1-2 українці за походженням, намагається за допомогою юридичної казуїстики зробити все можливе, щоб скоротити кількість українців і у лавах національної збірної.
Зараз харківський футбол загрузнув у договірних скандалах, і навіть пан Стороженко, знаходячись на високій посаді віце-президента ФФУ, мусив би займатися усім українським футболом, але чомусь опікується долею виключно «Металіста».
Усі ми розуміємо, чому пан Стороженко до кінця бився, щоб «Металіст» не дискваліфікували з Ліги чемпіонів, і навіть після офіційного судового рішення не хотів визнавати вирок. А він, до речі, радянський прокурор у минулому, як ніхто перший повинен був визнати рішення суду. Але, як виявилося, підкорятися вищім інстанціям у Харкові прийнято лише тоді, коли це вигідно.
Тому і зрозумілим стає завчасне покірне визнання паном Стороженком рішення ФІФА за вимогами ФАРЕ щодо дискваліфікації національної української збірної і заборони національних українських символів. Погодження на усі санкції, які псевдоорганізація ФАРЕ, щоб дати перевагу збірній Польщі, запровадила до нашої країни. Чому ж так відрізняється поведінка пана Стороженка в обох цих випадках?
І ось - новий випадок. Харкову доручили такий важливий для нашої країни футбольний поєдинок до відбору на ЧС у Бразилії. Не будемо занадто звинувачувати харків’ян за невелику зацікавленість грою. Але якщо великі прогалини вільних місць на трибунах і намагання списати все на перекупників викликають здивування, то використання фонограм-глушників на такому матчі, крім злості, ніякої реакції не викликають. І це при тому, що на останніх хвилинах гри дехто з гравців жестами просив фанів сильніше підтримати команду. Та не дали…
Так само просто знущанням виглядають намагання заборонити пронести на трибуни вже амністований ФІФА та ФАРЕ червоно-чорний прапор. Ось що підслухав репортер сайту Трибуна пан Ткач на передматчевому інструктажі стюардів стадіону.
- Це дуже важливо, сьогоднішній матч під особливим контролем, - казав старший стюард своїм підлеглим напередодні матчу. - Якщо ви побачите, що хтось йде на стадіон з червоно-чорним прапором, зупиняйте його. Будь-яка клубна атрибутика припустима - «Металіста», «Динамо», «Дніпра», це без проблем. А за тими, що «Карпати» нещодавно оголосили своїми додатковими кольорами, потрібно стежити особливо ретельно. І пам'ятайте: ті, хто виявить такі прапори, отримають бонуси, ті, хто їх пропустить, буде оштрафований. Це у ваших же інтересах.
Ну що ж, Харків дійсно у черговий раз показав, що він перший, але чи можна занести цю першість до його активу?
P.S. На післяматчевій прес-конференції Михайла Фоменка спитали, чи хоче він який-небудь плей-офф провести у Харкові. В цій площині дуже цікавим буде вибір Федерацією міста для проведення наступних важливих матчів. Хоча усі ми і так знаємо, що вибір буде між двома містами: «щасливою» для нашої збірної «Донбас Ареною» и стадіоном, про атмосферу якого ми вище вже сказали.