«Ібрагімович дуже сильний гравець. Жорсткий і грубий, але він має велике серце. Ми просто повинні прийняти це. Це дуже хороший хлопець. Може скластися враження, що ніхто не може наблизитися до нього, він може вдавати дуже засмученого. Але ті, хто його знають, розуміють, що це лише маска. Це його «хліб».
Це золотий хлопчик. Він допомагав нам не падати духом. Тому що сам ніколи цього не робить... Коли він прийшов у «Інтер» в 2006 році, ми стали великими друзями. Він був чудовим хлопцем, який мав золоте серце, був чутливою людиною... Це дає вам неоднозначні почуття, коли ви його бачите. Ібра є лідером у всіх сенсах цього слова. Він говорить мало, але коли говорить – слухають всі.
Коли він був у «Мілані» (2010-2012), він показав, що виріс як людина. Він став іншим. Я подзвонив йому одного прекрасного дня і сказав : «Чорт, Ібра, тепер ти слугуєш за приклад». Він відповів: "Я розумію, якщо сам втрачатиму м’яч, то всі товариші по команді можуть зробити те ж саме. Раніше він граючи, міг захопитися, але Ібрагімович - гравець, який змушує вас вигравати матчі, тому він повинен робити іншу справу.
Ви не повинні «цілувати його в дупу», бо після цього втратите його повагу. Йому все потрібно говорити в очі. Коли він був у «Інтері», він ще на грав на своєму сьогоднішньому рівні, але він завжди був найрішучішим гравцем італійського чемпіонату. Саме завдяки йому ми виграли скудетто. Завжди краще мати Ібрагімовича в своїй команді, ніж грати проти нього».