- Мене постійно підозрюють у здачі матчів. Якщо згадувати той же матч з Україною, відсотків 90 вболівальників вважає, що я продався. А після того, як я поїхав до Києва, людей, які в цьому впевнені, стало ще більше. Але Лобановський не взяв би в команду людину, яка продає гри. Навіщо тобі потрібен воротар, який продав гру? Продав когось - продасть і тебе. Лобановський не дурень, таких речей він би не зробив.
Ще в юності батько пояснив мені на конкретному прикладі, чому в такі історії вплутуватися не можна. Був такий тренер Володимир Ємець - він працював в «Дніпрі», Нікополі. Коли він був на Україні, знав футболістів з інших команд, через яких можна було домовитися про здачу матчу. Коли він прийшов тренувати кишинівський «Ністру», то зустрів деяких з цих гравців там. Вигнав їх відразу - люди, які можуть продати, йому були не потрібні. Батько казав: «Футбольний світ дуже вузький. Навіть якщо твої партнери не знають, знають суперники. А вони через рік, через два можуть стати твоїми партнерами».
У житті були випадки, коли мені пропонували здавати. Не особисто мені - я був наймолодшим - а всій команді. Я говорив партнерам: «Робіть, що хочете. Тренеру я говорити не буду, але й заробляти так не хочу». Це була зоря російського футболу, суми починалися від 100 доларів, потім - 1000, потім доходило до 10 тисяч. Я просто виходив і робив свою справу. Двічі ми повинні були зіграти внічию, один раз - програти. Всі результати, які планувалися, і відбувалися. В одній з нічиїх мені вдалося зіграти на нуль: я відразу сказав, що пропускати не буду. У підсумку наші нападники били по воротах з 40 метрів - щоб випадково не забити і не вийшло так, що все залежить від воротаря, - розповів Філімонов.