Вранці цього дня за адресою Червонозоряний проспект 146/148 було багатолюдно, адже саме тут розташована школа ім. Валерія Васильовича Лобановського - те місце, де він робив свої перші кроки у світі знань. Місце, яке напевно займало окрему нішу в душі Метра, відкрило йому дорогу в життя і якій він віддав десять років свого життя - з 1946-го по 1956-й. Тут, у школі № 319, де на фасаді будівлі встановлена пам'ятна табличка тренеру, на честь четвертої річницю відкриття музею його пам`яті зібралися однокласники, близькі та друзі.
Як багато хто знає, Валерій Лобановський закінчив школу зі срібною медаллю, отримавши п'ятірки з усіх предметів крім... російської мови. До того ж майбутній Герой України був успішний і в технічних науках, адже свого часу навчався в київському та одеському політехнічних інститутах.
Ідея створити музей на честь великого тренера виникла у керівництва школи і близьких тренера в 2008 році, а в 2009-му вона була втілена в життя в місцевому кабінеті фізики - науки, яка також була близька Валерію Васильовичу.
Незважаючи на невеликий розмір музею, колекція налічує чимало цікавих експонатів. Куратор музею, а також дві її помічниці - учениці старших класів, провели гостям коротку екскурсію, звернувши увагу на найважливіші та цінні експонати.
Зокрема, легендам «Динамо» Андрію Андрійовичу Бібі і Володимиру Федоровичу Мунтяну, однокласнику Метра Жоржу Кириловичу Тимошенко і решті був представлений велосипед Валерія Васильовича, на якому він багато років добирався від будинку до школи і назад, а потім подарований другу, випускний альбом з фотографіями молодого Лобановського, «срібний» атестат, а також куртка тренера, в якій він був на своєму останньому матчі в Запоріжжі в 2002 році ...
Володимир Мунтян:
«Подібні заходи важливі, в першу чергу, для підростаючого покоління. Але й нам, людям, які пограти з ним пліч-о-пліч, а також попрацювали під його керівництвом не один рік, дуже приємно знаходиться тут, в школі, де він робив свої перші кроки у футболі і в житті.
Неозброєним оком помітно, що тут панує чудова атмосфера. Я думаю, що нинішні школярі на його прикладі прагнутимуть до нових висот».
Вшанувавши пам'ять великого тренера і прекрасної людини, гості вирушили на зустріч з учнями, де знайшлося місце не тільки спогадами, а й живому спілкуванню, питанням, жартам, сміху і, що найголовніше, гарному святкового настрою.