Колишній захисник збірної України ділиться своїми спогадами про пригоди у збірній.
- Твій пік виступів за збірну на той час, коли грав за "Дніпро" Євгена Кучеревського...
- Так, чудова тоді була команда. Думаю, Блохіну було не дуже важко керувати збірною. Він продинамівський тренер, а більшість збірників були з "Динамо", пройшли школу київського клубу і просто розуміли динамівські ідеї та методику. Та й з дисципліною був порядок. Всі пам’ятають історію з вигнанням зі збірної Чечера, Зотова і Закарлюки, але була ще історія із Шевченком. Андрій запізнювався на тренування. Тоді Блохін каже команді на теорії: "Ви приймайте рішення стосовно Андрія. Якщо він ще раз запізниться, я його просто вижену зі збірної України".
- І що після цього?
- Не повірите, але Шевченко знову запізнився. Блохін зупинив тренування і каже: "Андрію, вибачайся перед партнерами, а вони нехай вирішують твою долю". Партнери, звісно, вибачили. Шева, на щастя, все зрозумів і більше не запізнювався. А після цього у збірній більше ніхто не запізнювався.
- Тобто, хочеш сказати, Блохін не боявся виховувати самого Шевченка?
- За що купив, за те і продаю. Саме так все було. Просто тоді гравці зрозуміли: із Блохіним - жодних жартів.
- А який матч у збірній запам’ятався найбільше?
- Мабуть, гра проти Туреччини у Стамбулі, де ми виграли 3:0. Таке рідко трапляється. Пам’ятаю, як нас турецькі фани приймали. Ми приїхали за годину 40 хвилин до гри, а стадіон вже наполовину заповнений. Уявляєте? А коли вийшли на розминку, вони кидали в нас монетами. І, як виявилося, турецькі фани самі із собою зіграли злий жарт. Цим вони якнайкраще налаштували нас на гру, по-спортивному розізлили. А коли ми 3:0 виграли, вони ж нам аплодували. Оце вже викликало у мене до них повагу.
- А може, більш пам’ятний стартовий поєдинок проти Іспанії на чемпіонаті світу-2006? Не так матч, як те, що було після нього?
- Та ще була історія... Ми ж тоді вдрузки програли 0:4, але після гри Блохін відпустив гравців відпочивати, а одружених - аж до 17:00 наступного дня. Приходимо о тій 17:00 на теорію, і тут Блохін до мене: "Послухай, ти наразі у збірній популярніший за мене і Андрія Шевченка, разом узятих?" І на Гусіна теж дивиться. А виявляється, перед тим, на прес-конференції, український журналіст поставив йому питання, мовляв, Єзерський і Гусін вчора були помічені в барах і нібито вживали алкоголь. А насправді все було простіше. В Потсдамі, де розквартирувалася тоді збірна, моя рідня зупинилася в одному готелі із журналістами. Я після гри сидів у компанії рідних у ресторані готелю. Вони пили пиво, і один журналіст це сфотографував. Вже потім Воронін приносить мені німецьку газету, а там я, обведений колом. І підпис фото: "П’яні вечори гравця збірної України Володимира Єзерського". Далі італійські фізіотерапевти Шевченка приносять La Gazzetta dello Sport, де знову я, і в тому ж ракурсі. Скажу так: келих пива можна було собі дозволити, тоді літо було. І Блохін команді це не забороняв, лише додавав, щоб було в міру. А міру я завжди знав. Журналісти це традиційно роздмухали на рівному місці. Ну, а як ми закінчили чемпіонат світу, ви і так добре знаєте.
- У тебе День народження 15 листопада, і припадає на ігровий період. Вдавалося якось святкувати?
- Я скажу більше, в мене День народження припадає на матчі збірних, і я постійно у цей час був на базі збірної. Але найбільше згадується день перед тим же матчем з турками, який ми виграли на виїзді 3:0, у відборі до чемпіонату світу-2006. Ми якраз на базі були, готувалися, і я попросив друзів, щоб увечері мені підвезли певну кількість пляшечок пива і два відра раків. Виходжу з бази, забираю це все, несу до кімнати. І тут мені назустріч тренер-помічник Блохіна - Андрій Баль. Я з сумкою і застиг, бо пляшечки робили характерний звук. Але він пройшов, нічого не сказавши, зробивши вигляд, що нічого не бачив. Але після гри, коли ми виграли 3:0, він підійшов до мене зі словами, що, мовляв, правильно готувались... А ми тоді красиво посиділи колективом в одному з номерів. Пам’ятаю, вечеря почалася о 20:00, а ми всі прийшли о 21:00. Блохін ще запитував: "А де хлопці, чому не вечеряють?" Але ми посиділи дуже професійно, хто хотів - пив пиво, хто - сік, просто відпочили, поспілкувалися за раками. А потім вийшли - і обіграли турків.