Факти ICTV проаналізували нинішній склад київського Динамо. Виявляється, провал команди Сергія Реброва не випадковий – у біло-синіх найслабший набір гравців за всю історію незалежності.
Зараз
багато стріл критики летить у бік столичного клубу. Мовляв, програли все, що
тільки можна, та ще й Шахтарю. Але перш, ніж критикувати, давайте краще
подивимося, з ким доводилося працювати Реброву.
Візьмемо,
наприклад, фінальний матч Кубка України,
в якому кияни поступилися Шахтарю – 0:1.
Динамо: Коваль, Пантич, Віда, Кадар (Циганков, 84),
Морозюк, Шепелєв, Сидорчук (Рибалка, 67), Антунеш, Ярмоленко, Гармаш, Бесєдін
Запасні: Рудько,
Бурда, Очігава, Буяльський, Гонсалес.
За
винятком травмованого Євгена Хачериді нинішній склад ДК можна вважати
оптимальним. Як закінчився фінал, зайвий раз нагадувати не варто, та й
кількість небезпечних моментів у виконанні біло-синіх можна порахувати на
пальцях однієї руки.
По
суті, тренер сам винен у тому, що залишився з тими виконавцями, які є в
його розпорядженні. На сьогоднішній день склад ДК міг бути в рази
сильнішим, якби повернути назад орендованих гравців – Дьємерсі Мбокані, Юнеса
Беланда, Лукаша Теодорчика і Жуніора Мораеса. Не відпускати посеред сезону Євгена
Макаренка, Олега Гусєва та Олександра Шовковського. А тепер Ребров нарікає на
відсутність досвіду у молодих.
Так,
Факти порівняли нинішній склад Динамо із зразками 1990-х і 2000-х років.
Фінальний матч за чемпіонське
звання Динамо – Таврія – 0:1 1992 рік.
Динамо:
Мартіненкас, Лужнтй, Безсмертний (Матвеєв, 55), Алексанненков, Шматоваленко,
Ковалець, Мороз, Заєць, Саленко, Беца, Шаран (Грицина, 75).
Як
бачимо, на початку 90-х, незважаючи на розпад СРСР і вкрай важке економічне
становище, в Динамо блищали Олег Саленко, Олег Лужний, Володимир Шаран, Сергій
Ковалець. А ще тоді були Ахрік Цвейба, Павло Яковенко та Віктор Леоненко. Що
називається, відчуйте різницю.
У 1993 році команду від банкрутства врятували брати Суркіси.
Прихід нового керівництва відразу ж ознаменувався запрошенням сильних
вітчизняних футболістів.
Динамо – Барселона – 3:1. 1/16
финали Ліги чемпіонів. 1993 рік.
Динамо:Кутєпов, Лужний, Пономаренко, Безсмертний, Шматоваленко, Ковалець, Мізін,
Ребров, Топчієв, Леоненко (Шаран, 75), Шкапенко.
Крім
того, в грі не взяли участь Олександр Шовковський, Сергій Федоров, Андрій
Анненков, Владислав Ващук та Олександр Презетко. До речі, тоді Динамо вдруге
поспіль взяло золоті медалі чемпіонату.
У період з 1994 по 1999 склад у біло-синіх змінювався виключно в
плані підсилення. Крім головного творця перемог Валерія Лобановського, в
команді з’явилися молоді Андрій Шевченко, Юрій Дмитрулін, Олександр Головко,
Дмитро Михайленко, Віталій Косовський, Юрій Калитвинцев, Сергій Коновалов,
Олександр Хацкевич, Валентин Белькевич, Каха Каладзе і Сергій Скаченко. Піком
феноменальною команди ВВЛ став півфінал ЛЧ сезону 1998/1999, де кияни за сумою
двох матчів поступилися мюнхенській Баварії – 3:4.
Динамо – Баварія – 3:3 ½ Ліги
чемпіонів. 1999 рік.
Динамо:Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Каладзе, Косовський, Шевченко, Ребров,
Гусін, Хацкевич (Кірюхін, 81), Белькевич.
Після гучного успіху в Європі, лідери поступово почали залишати
столичний клуб. Шевченко й Каладзе поїхали в Мілан, Лужний в Арсенал, а Ребров
в Тоттенхем, Тоді щоб рівноцінно замінити лідерів у Динамо вперше з’явилися
легіонери з далекого зарубіжжя і Європи– румуни Флорін Чернат і Тіберіу Гіоане,
серб Горан Гавранчич, нігерійці Харісон Омоко й Лакі Ідахор, а також угорець
Ласло Боднар, болгарин Георгій Пеєв і узбек Максим Шацьких.
Незважаючи
на приїзд зарубіжних гравців, київський клуб все ще перебував у пошуках своєї
гри і програв Шахтарю не тільки чемпіонство, але і Кубок. Сталося це в сезоні
2001/2002.
Динамо – Шахтар – 2:3 (дод.
час). Фінал Кубка України 2002 рік.
Динамо:Шовковський, Ващук, Белькевич, Гіоане (Лаккі Ідахор 91), Пєєв (Чернат 77),
Гусін, Шацьких (Мелащенко 107), Федоров, Боднар, Несмачний, Гавранчич.
Після провалів на внутрішній арені і в Європі Суркісу нічого
іншого не залишалося, як проводити більш якісну селекцію. До перспективної
молоді Олександра Алієва, Артема Мілевського, Олександра Рибки, Тараса Михалика
ДК був посилений бразильцями Клебером і Рінконом, аргентинцем Нанні, латвійцем
Марісом Верпаковскісом, нігерійцем Аїла Юссуфом, хорватом Йєрко Лєко та ін.
Динамо – Реал – 2:2 груповий
етап Ліги чемпіонів. 2004 рік.
Динамо:Шовковський, Родольфо, Клебер, Саблич, Рінкон, Гіоане, Гусєв (Леко, 85),
Верпаковскіс (Чернат, 75), Каддурі (Несмачний, 65), Гавранчич, Юссуф.
У 2009-му під керівництвом Юрія Сьоміна Динамо вийшло до
півфіналу Кубка УЄФА, де за сумою двох зустрічей поступилося майбутньому
тріумфатору турніру – донецькому Шахтарю – 2:3. Тоді в київському клубі блищали
Бангура, Мілевський, Єременко та Алієв.
Шахтар – Динамо. ½ Кубка УЄФА.
2009 рік.
Динамо: Богуш,
Бетао, Саблич, Юссуф, Ель Каддурі, Вукоєвич, Єременко, Алієв, Нінкович,
Мілевський, Бангура.
З посиленням боротьби за чемпіонство і прогресом Дніпра й
Металіста керівництво біло-синіх витрачає десятки мільйонів на трансферному
ринку. У команду прийшли Андрій Шевченко, Мігель Велозу, Раффаель, Адмір
Мехмеді, Марко Рубен, Ніко Кранчар, Браун Ідейє, Лукас, Домагой Віда, Тайє
Тайво і Горан Попов.
Але
результату багатомільйонні придбання все одно не давали. І в сезоні 2012/2013
кияни вперше в історії фінішували на 3-му місці в чемпіонаті, програвши
боротьбу не тільки Шахтарю, але й Металісту.
Динамо – Шахтар – 0:2. УПЛ.
2012 рік.
Динамо:Шовковський, Данило Сілва, Бетао, Хачериді, Попов, Гусєв (Шевченко, 71),
Вукоєвич, Гармаш, Аруна (Алієв, 63), Ярмоленко, Ідейє (Мехмеді, 87).
У 2014-му команду взяв Сергій Ребров. Йому на допомогу були
придбані Юнес Беланда, Дьємерси Мбокані, Джермейн Ленс, Олександр Драгович і
Лукаш Теодорчик. Новачки вивели біло-синіх у чвертьфінал Ліги Європи.
Динамо – Фіорентина – 3:1 ¼
Ліги Європи. 2015 рік.
Динамо:Шовковський, Даніло Сілва, Антунеш, Драгович, Хачериді, Сидорчук, Рибалка,
Буяльський, Ярмоленко, Ленс, Теодорчик.
Таким чином, виходить, що навіть у роки перебудови і тотальної розрухи в Динамо грали більш якісні та зіркові виконавці.