- Коли я працював у «Карпатах», зіткнувся з цікавою історією. У поле нашого зору потрапив один хлопчина з французької Ліги 1. Ми могли отримати його абсолютно безкоштовно. І, коли почали «пробивати грунт», дізнаватися, як він дивиться на переїзд в Україну, цей хлопчик, як справжній профі, заявив: «За великі гроші я поїду куди завгодно».
За гроші! Спортивна складова - справа десята.
Ось чому я став дуже обережно ставитися до трансферів сильних футболістів з топових європейських ліг в Україну. Хоча раніше просто мріяв про таких гравців у нашому чемпіонаті. Досвід «Динамо», яке в останні роки змінило напрямок своєї трансферної політики, дуже яскраво це підтверджує.
Взяти, до прикладу, того ж Раффаеля, купленого влітку 2012-го за 9 мільйонів євро. У «Герті» він був лідером команди, вів за собою партнерів, дивував уболівальників своїм умінням як створити момент для партнера, так і завдати вирішального удару самостійно. У Київ приїхав у 27 років - вік футбольного розквіту. Але так тут і не заграв.
Можливо, не відчувши належної кредиту довіри тренера і потрапивши на лаву запасних, Раффаель надломався і занедужав. Нова країна, нові партнери, нестабільна позиція – він грав і лівого вінгера, і центрального півзахисника, що виявилося для нього новим футбольним досвідом... Бразилець, замість того щоб боротися, доводити, опустив ручки, здався... Він став відверто валяти дурня на тренуваннях і прохати динамівське керівництво відпустити його назад в Бундеслігу...
У Раффаеля банально не виявилося мотивації. Мотивації, яка міряється не тільки грошима. Адже наш чемпіонат не транслюють в Європі, у нас немає сильної якісної преси і того тиску з боку вболівальників, який щонеділі відчуває футболіст в топ-чемпіонаті. Там, в європейській еліті, гравець розуміє, що декілька невдалих сезонів створять йому відповідний імідж і істотно вдарять по кишені в майбутньому.
Повернувшись в Бундеслігу, Раффаель заблищав у оренді в «Шальке». Возз'єднавшись в Менхенгладбасі зі старим знайомим по «Цюріху» і «Герті» тренером Люсьєном Фавре, бразилець забив 9 м'ячів і віддав 4 гольові передачі, завдяки чому був названий вболівальниками кращим півзахисником Бундесліги за підсумками першого кола. А німецька преса, захоплюючись його грою, прямим текстом натякає бундестренеру Йоахиму Льову про можливу натуралізацію і виклик до національної збірної.
Аналогічно прекрасно в Бундеслізі відчуває себе швейцарець Адмір Мехмеді, який також не заграв в «Динамо». Так, «Фрайбург» - трошки інший рівень. Але там він грає на позиції центрфорварда і, забивши 6 м'ячів у чемпіонаті, є кращим бомбардиром команди. Журналісти та фахівці називають Адміра «дуже гострим і яскравим атакуючим гравцем команди». І він щасливий.
Воістину, мотивація спортивна з будь-яким амбітним футболістом здатна творити чудеса. Питання лише в тому, чи всім дає таку мотивацію чемпіонат України? – цитує Вацка «Комсомольская правда в Украине».