Давайте разом згадувати, як же київське «Динамо» набивало гулі на трасферному ринку ще з початку 2000-х.
Зараз, маючи багаторічний досвід роботи з іноземцями, клуби, напевно, сміються над власною трансферною компанією початку 2000-х. Але тоді веселитися їм було ніколи: знайти, вибрати та ще встигнути купити раніше від конкурента. Портал Mediaport вирішив розібратися з чого ж починалася трансферна епопея київського «Динамо».
Старт «епідемії».
Флорін Чернат - один з найталановитіших футболістів Румунії того часу. За нього, правда, «Динамо» не заплатило жодної копійки, він перейшов як вільний агент. Кияни тоді були постійним учасником Ліги Чемпіонів, тобто дуже пристойною командою. І своїх Шевченко, Каладзе і Реброва продавали за нечувані на ті часи суми.
Чернат відразу заграв. Так само, як і серб Горан Гавранчич, і болгарин Георгій Пєєв. За останніх заплатили по два мільйони євро. Імена відомі, так що розкладати їх історію по поличках не вважаю за потрібне. А про Зорана Куліча, який приїхав в київський клуб разом з Гавранчичем (Куліч - не тільки співвітчизник Горана, а й «колега» по амплуа), нагадаю.
Це була зворотна сторона сербської медалі. Рівень Куліча був в рази нижче вимог «Динамо». За які заслуги він опинився в Києві - незрозуміло.
В сезоні 01/02 склад «Динамо» поповнив тільки один легіонер - румун Тіберіу Гіоане. Перейшов безкоштовно з «Рапіда» Бухарест, зате в Києві став заслуженою людиною і покинув клуб тільки в 2011 році. Ще одне точне попадання.
У сезоні 02/03 у Києві з'явилися перші бразильці. Ім'я Леандру Машаду ви навряд чи зараз відшукаєте в пам'яті, але тоді це був гучний перехід. Сприяли шуму і ціна в один мільйон євро, і послужний список: виступи за «Валенсію», лісабонський «Спортинг» і далеко не останні команди Бразилії - «Фламенго» і «Інтернасьональ». Але в Україні цей форвард не заграв.
Зате заграв інший бразильський новачок. Вихованцю «Інтернасьоналя» Діого Рінкону (теж форварду) було всього 22 роки, в Європі він до «Динамо» не грав і був невідомий публіці. Дивлячись сьогодні, я готовий назвати його легендою київського клубу.
Сума трансферу в чотири з половиною мільйони євро за молодого і маловідомого бразильця здавалася колосальною. В першому ж сезоні Рінкон зіграв 23 матчі і забив 10 голів у чемпіонаті, допоміг він команді і в Лізі Чемпіонів. Всього забив 15 м'ячів у дебютному році не тільки в Україні, але і в Європі. Гідний результат. Роки три-чотири напад киян в першу чергу асоціювався з Діого.
Додаємо сюди інших новачків літа-2002 та зими-2003 - хорватів Йєрко Леко (5,5 мільйонів євро) і Горана Саблича (1,8) та марокканця Бадра Ель-Каддурі (300 тисяч).
При цьому легіонери, які грали в Києві до цього, нікуди не поділися. У підсумку за два-три роки базова команда збірної України перетворилася на інтернаціональний колектив. Не забуваємо, що за клуб продовжували виступати узбек Шацьких та білоруси Белькевич і Хацкевич.
Коли «Шахтар» обійшов «Динамо»
Київ вирішив знайти посилення на просторах колишнього Союзу, на цей раз зміцнювали напад. За Маріса Верпаковскіса, який яскраво блиснув у збірній Латвії, заплатили два мільйони євро ризькому «Сконто». Ще півтора мільйона поповнили казну одноклубників з Мінська, які продали киянам бомбардира Сергія Корніленко. Придбали гравця і з тбіліського «Динамо» - 650 тисяч за захисника Олександра Амісулашвілі.
Залишався в клубі Максим Шацьких, на підході був молодий Мілевський. Але керівництву киян все одно не вистачало форвардів, і вони взяли ще двох: чемпіона світу серед юнаків - бразильця Клебера (два мільйони євро) і таранного аргентинського забивалу Роберто Нанні (три мільйони). А в півзахист був придбаний бразилець Алессандро (275 тисяч).
Це трансферне вікно стало першим, але далеко не останнім уроком для Києва. Приїхали сильні футболісти, за якими полювала футбольна Європа, витрачено було близько десяти мільйонів євро - і цілих шість промахів! Єдина втіха - покупка за 300 тисяч євро Айіла Юссуфа. Його брали, швидше, на перспективу, але молодий нігерієць відразу ж заграв в основі.
Починаючи з цього моменту, трансферна політика клубу «попливла». 33 нещастя - це ще замало буде, трансферних проколів можна нарахувати набагато більше. Кожен окремий легіонер був непоганим, але 90% з них із незрозумілих причин не змогли заграти в клубі, або з кимось сварилися, або порушували режим, або сумували за Батьківщиною. Були й персонажі з розряду «що він взагалі тут робить?».
Сильні бразильські захисники Родольфо і Родріго, геніальний, але схильний до травм сербський півзахисник Мілош Нінкович, його слабенький співвітчизник Мар'ян Маркович, «угорський Мессі» Балаж Фаркаш і багато інших.
Правда, в Києві не сиділи склавши руки і дещо намагалися міняти. Наприклад, освоїли новий ринок - французький. Ісмаель Бангура (6 мільйонів) і Папе Діакате (4,5) в першому сезоні виглядали непогано, Бангура так взагалі дуже сподобався. Але з динамівцями так часто трапляється: відразу після переходу новачки «метають ікру», а потім здуваються. Разом з ними в «Динамо» потрапив бразилець Майкл (3 мільйони) - чергове трансферне непорозуміння. Про хорвата Бушича (200 тисяч) взагалі промовчу.
Вадим Шевякін, mediaport.ua, Далі буде...
Читайте також: ТОП-10 невдалих трансферів «Динамо» Київ. ВІДЕО