Тоді Сергію Реброву вдалось реанімувати київську команду після важкого періоду правління Олега Блохіна, захопити лідерство в чемпіонаті та спокійно вийти до плей-офф Ліги Європи. При цьому модель гри, розроблена в співпраці з Раулем Ріанчо, виглядала переконливою як в Прем’єр-лізі, так і на міжнародній арені.
Проте медовий період тривав недовго. Вже в наступному році, незважаючи на вихід до плей-офф Ліги Чемпіонів, Реброва попрікали за відверту ставку на результат та втрату куражу. Попередній зимовий антракт так і зовсім супроводжувався розмовами про те, чи здатен Сергій Станіславович без свого іспанського помічника дати команді щось нове.
Навесні Ребров експериментував з тактикою, виводив на перший план інших виконавців, але не вийшло. І не в останню чергу через те, що самому тренеру захотілось нових емоцій. Принаймні на словах, Ігор Суркіс був готовий продовжити співпрацю з колишнім бомбардиром, проте той поїхав до Саудівської Аравії, тож «Динамо» вкотре постало перед проблемою пошуку нового керманича.
Вибір, безперечно, здивував. Олександр Хацкевич – це, звісно, продовження динамівських традицій, спеціаліст, який розмовляє з гравцями і президентом однією мовою. Але при цьому Хацкевич - тренер з не таким вже й багатим досвідом самостійної роботи. Та й той – в збірній Білорусі - залишив значно більше запитань, аніж відповідей.
Не дають чіткої картини і ті півроку, які «Динамо» провело з Хацкевичем на чолі. З одного боку в грі киян було достатньо провалів, як то виліт з Ліги Чемпіонів від «Янг Бойз», неодноразові осічки в поєдинках з суперниками, які значно поступаються у класі. Проте й правильних рішень, які, як мінімум, знаходять відгук серед прихильників клубу, було достатньо.
По-перше, «Динамо» знову намагається грати в агресивний футбол, а не тримати м’яч заради контролю. По-друге, Хацкевич не на словах, а на ділі почав вводити до основного складу молодих виконавців. По-третє, «Динамо» нарешті продало свою головну зірку в топ-чемпіонат, чого з ним не траплялось з часів Шевченка-Реброва, та натякнуло на бажання дійсно заробляти гроші, а не тратити задля задоволення власника. Кожен з цих факторів може стати цеглиною, закладеною в фундамент майбутньої успішності. Залишається зрозуміти, чи це все випадковий збіг обставин в багаторічних хаотичних пошуках Ігоря Суркіса, чи все ж реалізація певної обраної стратегії.
ТРАНСФЕРНА КАМПАНІЯ
Вперше за багато років «Динамо» не просто заробило під час трансферного вікна, а заробило багато. Якщо перевести в національну валюту, виходить більше мільярда. Сума у валюті не така вражаюча, проте теж заслуговує на повагу. Звісно, найбільший виторг дав Андрій Ярмоленко, який нарешті дочекався, коли усі зірки в небі склались в необхідний альянс. Своєму трансферу в «Боруссію» лідер «Динамо» повинен завдячувати … Неймару. Тому що якби не захотів бразилець переходити в ПСЖ, не довелось би «Барселоні» в екстреному порядку шукати гравця на фланг атаки. Тоді б 20-річний Дембеле залишився в Дортмунді, а клуб не отримав би легких грошей. Але «Боруссії» потрібно було швидко закрити проблемну позицію, що вона й зробила за допомогою Андрія, не пожалкувавши 25 млн євро.
Вісім мільйонів євро дав перехід Юнеса Беланда до «Галатасараю». За трансфер Лукаша Теодорчика «Андерлехт» заплатив 4,5 мільйони. Крім того «Динамо» не стало триматись за талант Романа Яремчука, а дозволило молодому форварду прогресувати в складі бельгійського «Генту». Звісно, не безкоштовно, а за цілком пристойні як для віку і статусу гравця два мільйони євро.
Крім того керівництво «Динамо» серйозно розвантажило зарплатну відомість відмовившись від послуг Олександра Гладкого та Валерія Федорчука. Навряд чи гонорар, який отримував Сергій Мякушко, був занадто обтяжливим для бюджету, але тренерський штаб на вінгера не розраховував, а той втомився протирати штани в дублі, тому також отримав статус вільного агента.
Оренда Сергія Рибалки до «Сівасспору» стала свідченням кардинальної зміни ігрової філософії «Динамо». Не бачив Хацкевич у складі і Віторіну Антунеша, тому португалець поїхав в оренду до «Хетафе». Дмитро Хльобас вже кілька сезонів стукає у двері основного складу «Динамо», але виграти конкуренцію у більш досвідчених виконавців йому поки що не вдається, тому легкий форвард поїхав допомагати мінському «Динамо» боротись з гегемонією БАТЕ. Перехід Андрія Цурікова до «Олександрії» на постійній основі та оренду Зураба Очігави до «Олімпіка» важко назвати визначальними для київської команди.
Купувало «Динамо» значно скромніше. В першу чергу інтерес столичного клубу був спрямований на фланги захисту. При цьому киянам вдалось залучити до свої лав досить якісних гравців за відносно невелику ціну. І лівий захисник Йосіп Піваріч, і правий крайній Томаш Кендзьора є гравцями далеко не останніх національних збірних – Хорватії та Польщі відповідно. За першого загребське «Динамо» отримало два мільйони євро, за другого «Лех» виторгував півтора мільйони.
Формальним новачком став Олег Гусєв, який підписав новий контракт з «Динамо» після піврічного перебування у статусі вільного агента. Атаку ж було вирішено освіжити за рахунок внутрішніх резервів. Артем Кравець, Д’ємерсі Мбокані та Жуніор Мораєш повернулись з оренди з Іспанії, Англії та Китаю відповідно, та серйозно загострили конкуренцію у нападі.
За підсумками трансферної кампанії навряд чи «Динамо» стало сильнішим, враховуючи, що втратило лідера атаки. Але київський клуб не став шарахатись з боку в бік, а нарешті прагматично підійшов до вирішення кадрових проблем з урахуванням побажань тренерського штабу.
ФІЗИЧНА ГОТОВНІСТЬ
Олександру Хацкевичу потрібно було підготувати команду так, щоб пройти кваліфікацію Ліги Чемпіонів і при цьому гравці восени лише починали б виходити на пік форми. Проте сказався досвід, точніше його відсутність. Білоруський спеціаліст вирішив, що перемоги 3:1 над «Янг Бойз» достатньо для спокійного виходу до наступного етапу. Хацкевич за три дні до матчу виставив багатьох гравців основи на поєдинок проти розібраних «Карпат». Здобув розгромну перемогу, але в Берні на штучному полі кияни виглядали відверто немічними, що закінчилось цілком логічним провалом.
В подальшому у «Динамо» не було рівних за класом суперників (за виключенням одного), які б продемонстрували проблеми з фізичною готовністю команди. Біло-сині регулярно виглядали інертними в першому таймі, але серйозно додавали після перерви. Однак цей момент більше стосується психології, як і провали у матчах з «Зорею», «Чорноморцем» чи «Скендербеу». Що стосується Класичного, то «Шахтар» в середині жовтня відверто погодився на нічию, тому кияни не мали звичних проблем зі швидкісними переміщеннями гірників. Важливо, що під кінець року Хацкевич значно активніше застосовував ротацію, що дозволяло тримати основних виконавців у тонусі.
ТАКТИЧНА ГНУЧКІСТЬ
Під час літніх контрольних матчів Хацкевич награвав класичну схему 4-4-2, за якої «Динамо» намагалось особливо не затримуватись в районі центрального кола, а максимально швидко доставляти м’яч до штрафного майданчика суперників. При цьому поки Мораєш не набрав оптимальних кондицій, зазвичай партнером Мбокані виступав Денис Гармаш. Однак поступово другий форвард опускався глибше, тож тактика «Динамо» трансформувалась до класичних 4-2-3-1. При цьому Хацкевич вимагав від своїх крайніх хавбеків активно підключатись до атак своєї команди, що дозволяло фланговим півзахисникам зміщуватись в центр.
Однак відмова від тактики 4-1-4-1, притаманної Сергієві Реброву, призвела до суттєвого просідання опорної зони. Досить часто обидва центральних півзахисники «Динамо» не могли вирішити, хто ж зустрічатиме центрального атакуючого гравця суперника, який таким чином міг користуватись вільним коридором.
Та й після того, як через травму вибув Сидорчук, центр поля «Динамо» суттєво «пом’якшав», оскільки Шепелєва та Буяльського важко віднести до категорії хвилерізів. На початку сезону Хацкевич намагався вирішити цю проблему за допомогою Корзуна, але Микита свого шансу не використав.
ОПТИМАЛЬНИЙ СКЛАД
На початку сезону першим номером «Динамо» був Максим Коваль. Однак після голу від Мякушка з далекої відстані Хацкевич віддав перевагу Георгієві Бущану, який хоч діяв не бездоганно, але в цілому зі своєю роботою справлявся. Допоки не пройшли період адаптації куплені влітку фулбеки (Йосіп ще й травму в дебютному матчі отримав), доти Хацкевичу доводилось тасувати лінію захисту. При цьому Віда міг опинитись на правому фланзі або Кадар зміщався вліво. Проте під кінець року, коли вже стало зрозуміло, що Домагой в Києві не залишиться, основною парою центральних захисників стали Хацкевич та Кадар, справа діяв Кендзьора, зліва Піваріч. Почав отримувати ігровий час Віталій Миколинеко, який відзначається своєю універсальністю.
Сезон «Динамо» починало з Сидорчуком та Буяльським в якості центральних півзахисників. Однак після того, як у другому київському матчі новий капітан отримав травму, поруч з Віталієм грав Шепелєв. Час від часу в центр поля опускався і Гармаш. Проте Денис частіше використовувався як гравець атаки. Як зазначалось вище, спочатку як другий форвард, потім як центральний атакуючий півзахисник.
У Дерліса Гонсалеса набралось 18 виходів у старті та 5 виходів на заміну, проте основними фланговими півзахисниками після трансферу Ярмоленка стали Микола Морозюк та Віктор Циганков. В нападі від початку Хацкевич довіряв Мбокані, потім форму набрав Жуніор Мораєш, який міг зіграти і з глибини атаки. Артему Бєсєдіну, який за Реброва став основним, відводилась роль резервіста. Артему Кравцю знову заважали травми. Під кінець року тренерський штаб «Динамо» став активніше залучати вихованців академії. Якщо Русин, Леднєв та Смирний лише дебютували, то Шапаренко встиг взяти участь в семи матчах.
НАЙКРАЩИЙ ГРАВЕЦЬ
Дьємерсі Мбокані – це яскравий приклад того, наскільки важливим в тренерській роботі є вміння вбудувати гравця в свою систему гри, піти на компроміс чи запалити підопічного своїми ідеями. Сергій Ребров свідомо відмовився від послуг конголезця, хоча той був одним з найсильніших легіонерів в історії клубу. Олександр Хацкевич такої помилки робити не став, навпаки продемонстрував Мбокані свою повну довіру, висунувши його на передній план. Дьємерсі цього тільки й треба було. Клас Мбокані помітно вирізняється на фоні усієї ліги. При цьому він корисний не стільки як завершувач атак, скільки гравець, який чинить величезний тиск на захист суперника. 11 забитих голів в 23-х матчах, звісно, не межа мрій фанатів біло-синіх, однак Дьємерсі – це саме той футболіст, гра якого дозволила «Динамо» більш-менш м’яко пройти перехідний період.
РОЗЧАРУВАННЯ
Ось уже три роки від нього чекають якісного прориву, який виправдає усі ті аванси, видані йому ще в «Базелі». Здавалось, після переходу Ярмоленка шлях перед Дерлісом Гонсалесом до найяскравішої зірки команди відкритий. Але парагваєць продовжує відпрацювати контракт, а не отримувати задоволення від процесу, регулярно зникаючи з радарів під час матчів. Пара голів, кілька результативних передач – не та статистика, якою може пишатись вінгер команди, що у 90% випадків грає з позиції сили. Видається, що Дерліс Гонсалес банально не хоче залишатись в Україні і чекає першої ж нагоди, щоб накивати п’ятами.
НАЙКРАЩИЙ МАТЧ
Українська Прем’єр-ліга. Другий тур
«Шахтар» - «Динамо» 0:1
Гол: Мбокані 46
Перед початком сезону «Шахтар» досить впевнено переграв «Динамо» у матчі за Суперкубок. Здавалось, домінування Паулу Фонсеки в особистому протистоянні з біло-синіми продовжиться і в цьому сезоні. Однак вже через два тижні кияни в Харкові постали зовсім іншою командою. Згуртованою, злою, готовою битись за результат. «Шахтар» до такого спротиву банально виявився не готовим. «Динамо» не переграло суперника у футбол, але в тому матчі перемогло гірників по духу. Вирішального удару завдав реабілітований Хацкевичем Мбокані, який здорово пробив головою після подачі від Гармаша.
ЗАВДАННЯ НА ЗИМУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Трансфер Ярмоленка у розпал сезону став серйозною перевіркою для усієї команди. Певною мірою «Динамо» пощастило уникнути зустрічі з топ-командами, тож Циганков, Буяльський, Шепелєв могли прогресувати, не втрачаючи при цьому впевненості у власних силах. Однак через невиразну гру Дерліса Гонсалеса тренерський штаб фактично був позбавлений маневру на флангах атаки. Цей недолік вдалось компенсувати за рахунок придбання словенського вінгера Бенджаміна Вербіча з «Копенгагена».
Однак навряд чи це буде єдиний зимовий трансфер «Динамо». Безкоштовний перехід Віди до «Бешикташа» змушує керівництво київського клубу шукати варіанти підсилення для центру захисту. Залишатись лише з Хачеріді та Кадаром на другу половину сезону (до Пантіча довіри не залишилось, серб, швидше за все залишить Київ) – великий ризик. До того ж незрозуміла ситуація з Євгеном – продовжить він контракт чи ні. Тому «Динамо» вкрай необхідно купити центрального захисника. І судячи з заяв Хацкевича та Суркіса, робота в цьому напрямку ведеться.
Разом з тим матчі проти АЕКу в Лізі Європи стануть перевіркою для Хацкевича, чи зможе він сходу ввімкнути команду в змагальний процес. Афіняни не виглядають нездоланною перешкодою, тож від «Динамо» вимагатимуть як мінімум подолання першого раунду плей-офф. Однак просування турнірною драбиною в Лізі Європи може серйозно вплинути на успіхи на внутрішній арені. Відрив від «Шахтаря» становить всього три очки, гірники теж мають непоганий шанс затриматись в Лізі Чемпіонів довше. Тож боротьба за золото, яке дозволить уникнути ризику натрапити на чергових «Янг Бойз» в кваліфікації, обіцяє бути запеклою.
В такій ситуації повинне стати в нагоді бажання Хацкевича вже зараз залучати до першої команди вихованців академії. В цьому контексті згадується історія: в середині 1990-х Алекса Фергюсона попрікали тим, що неможливо побудувати серйозно команду лише за рахунок молодих гравців, на що тренер МЮ відповів: «Неможливо щось виграти без молодих гравців». Якщо Шапаренко, Миколенко, Русин будуть готовими вже зараз брати відповідальність на себе, а Хацкевич їм довірятиме, ми можемо стати свідками дійсно чогось цікаво у виконанні «Динамо».
Cергій Швець