Сьогодні відбудеться перший офіційний матч українського клубу в 2018-му році. «Динамо» стартує у весняній частині Ліги Європи в матчі 1/16 фіналу турніру в Афінах проти місцевого АЕКа. В зв'язку з цим четверта частина трансферних підсумків зими присвячена саме новачкам київського клубу. Про Карлоса Самбрано ми вже говорили в одному з попередніх випусків, на цей раз поговоримо про Дениса Бойкa, Руслана Ротаня, Беньяміна Вербіча, Артема Шабанова та Дмитра Хльобаса. Ротань та Вербiч вже заграні у Єврокубках у поточному сезоні, тому сьогодні на полі ми їх не побачимо. Однак ми дивимося далі і намагаємося висвітлити глобальні перспективи.
Денис Бойко, воротар, з «Бешикташа» в «Динамо», оренда
Чому залишив «Бешикташ»?
Тут доречніше питання «чому не залишив його раніше». І відповідь на нього проста - контракт. Мільйон євро на рік Денис навряд чи знайде, в тому числі і в сьогоднішній УПЛ. Але ж час і про футбол подумати. Два роки тому фіналіста Ліги Європи-2015 зустрічали в команді як героя, проте з того часу він вщерть програв конкуренцію вкрай нестабільному місцевому воротареві Зенгіну (той в свою чергу потім вщерть програв конкуренцію посередньому іспанцеві Фабрісіо). У «Малазі» пропустив більше ударів по власних воротах, ніж відбив і став однією з причин обструкції уболівальників на адресу головного тренера Хуанде Рамоса, сварки останнього з керівництвом та відходу з клубу.
«Бешикташу» він просто не потрібен, і зрив орендної угоди з «Брюгге» призвів до його переведення у молодіжну команду клубу. Півроку там ще глибше втопили б воротаря, який вже призабув, що таке офіційний матч.
Чому перейшов до «Динамо»?
Трансферне вікно в більшості країн зачинене, переїзд до Росії проблематичний зі зрозумілих причин, пропозицій з МЛС та Китаю не надходило. А в «Динамо» після травми Георгія Бущана звільнилося місце воротаря і відкрилася можливість стати першим номером команди. Чудова ситуація для повернення до рідного клубу. Не секрет, що Денис потрeбує довіри та стабільнoстi. У конкурентній боротьбі і в нестабільному клубі він почувається погано. Тому й не витримав ані в «Бешикташі», ані в «Малазі», ані в «Динамо» часів Газзаєва. Тому і настільки вражаюче грав за стабільний і не обдарований воротарями «Дніпро». «Динамо» нині має стабільні завдання і не обдароване воротарями.
Навіщо він «Динамо»?
У таборі віце-чемпіона України існує конкуренція, проте вона нині на низькому рівні. Максима Коваля дуже невчасно для клубу і вчасно для Бойка віддали в оренду, Артурoвi Рудьку та Володимиру Маханькову головний тренер не довіряє. Загалом після відходу Олександра Шовковського у воротах команди панує хаос. Воротарі помиляються один за одним, ніхто не здатний затриматися на плаву протягом тривалого часу. Нагадує ситуацію в «Манчестер Юнайтед» після відходу легендарного Петера Шмейхеля. Тоді вакханалія тривала протягом кількох років, і у воротах побували як зірки, так і неоднозначні персонажі - чемпіон світу Фаб'єн Бартез, тоді 40-річний Енді Горам, неврівноважений Марк Босніч, просто слабкі Енді ван дер Гоув та Рікардо. І всі провалилися.
Прихід екс-фіналіста (та переможця) Єврокубків Едвіна ван дер Сара тоді сприймався з подивом. Голландець застряг у середняку АПЛ і вважався мало не збитим льотчиком. Бойко нині також вважається таким. Хацкевич прямо заявив, що не взяв би його, якби не травма Бущана. Для гравця, який звик до довіри, така заява є руйнівною. З іншого боку, після лише десяти зіграних матчів за два роки кращого шансу повернутися на авансцену, ніж цей, Денис вже не отримає. Залишається сподіватися, що він піде шляхом ван дер Сара, який в результаті став знаковим воротарем «Юнайтед» і виграв з командою Лігу Чемпіонів у сорокарічному віці.
Руслан Ротань, півзахисник, з «Славії» (Чехія) в «Динамо», вільним агентом
Чому залишив «Славію»?
Не за власним бажанням. Справа у повному провалі проекту китайських інвесторів. Приведені немолоді зірки часто травмувалися, уповільнювали гру команди, не виявляли особливого бажання вигризати перемоги. Чемпіон виглядав понуро, виживаючи лише завдяки солідній обороні та індивідуальній майстерності. Українець вельми непогано розпасовував, проте діяв надто повільно, гру не загострював, в штрафному майданчику суперників не з'являвся, воротам не загрожував.
Після домашньої поразки від «Астани» та вильоту з Ліги Європи, а також на тлі 14-очкового відставання від лідера ліги в клубі вирішили зламати все - позбутися «старих», привести нового тренера, який сповідує стрімкий вертикальний футбол. Ще до цього Руслан програв конкуренцію місцевому гравцеві Томасу Сучеку, в послугах якого нині зацікавлені італійські середняки. Тож причин залишатися не було.
Чому обрав «Динамо»?
Навряд чи у 36-річного гравця був особливий вибір. Його запити по заробітній платні здатні задовольнити не так багато клубів, після провалу першого етапу міжнародної кар'єри особливо смачної пропозиції з Європи не варто очікувати. Повернення додому, перехід до лав гранда українського футболу, клубу, в якому вже грав - ця пропозиція була не менше, ніж манною небесною. Руслан і раніше бажав грати лише в командах, які ставлять перед собою серйозні завдання. «Динамо» безсумнівно є такою.
Навіщо він «Динамо»?
Хацкевич позбувся Сергія Рибалки між іншим і тому, що не потребував гравця такого стилю. Минуло зовсім небагато часу, і виявилося, що команді банально бракує розпасувальника в центрі поля, людини, здатної віддати 90-100 пасів за матч з високим відсотком точності. Сергій Сидорчук, Володимир Шепелєв, Денис Гармаш, Микита Корзун, Микола Шапаренко, Віталій Буяльський - ці гравці або типові «відбирачі», або «вертикальні», що розлучаються з м'ячем якомога швидше і бажають забігти в штрафний суперника. До того ж, всі схильні до помилок. Та й майже всі вищевказані гравці у поточному сезоні пережили або травми, або різке падіння форми, або недовіру тренера.
Володимиру та Денису Хацкевич відверто не довіряє, кидаючи в бій лише в крайньому випадку. Микита виведений з першої команди. Віталій та Сергій страждають від травм. Микола молодий та нестабільний. Тож просто кількісно потрібен був опорник, недорогий, досвідчений, який не потребує адаптації. Ані активності в атаці, ані цементування оборони від Руслана очікувати не варто. З іншого боку, допомогти, заспокоїти гру, потримати м'яч - це може додати вирішальне очко-два в боротьбі за титул чемпіона. Досвідчений холоднокровний опорник, який вміє тримати м'яч і зазвичай не обрізається, здатний допомогти дещо іпохондричному центру поля киян. Не дарма Хацкевич вже відзначив його професіоналізм, що дозволяє підтримувати форму у такому віці та виконувати чималий обсяг роботи.
Беньямін Вербіч, півзахисник, з «Копенгагена» в «Динамо», придбання за 4 млн. євро
Чому залишив «Копенгаген»?
Дві перемоги в чемпіонаті. Чудова перша половина третього сезону з дев'ятьма очками за схемою «гол+пас» у Єврокубках і стількома ж у лізі.
Після таких показників, що набагато перевищують його звичні сезонні показники у Данії, логічно кувати залізо не відходячи від каси і переходити на наступний рівень. Крім того, в той самий час вічний чемпіон виглядав жахливо у лізі, скотився на ганебне шосте місце і оголосив перебудову, для здійснення якої потребував грошей та свіжої крові. Головним активом, реалізувати який було набагато простіше, ніж інші, був саме словенець.
Чому перейшов у «Динамо»?
Беньямін не приховує, що бажає грати у Лізі Чемпіонів. Тому французькі або італійські середняки чи навіть претенденти на участь у Лізі Європи були для нього менш привабливим варіантом. Та й навряд чи «Фіорентина» або «Бордо» здатні запропонувати вінгерові зарплату в мільйон євро на рік, що перетворює його на шостого в рейтингу найбільш високооплачуваних словенців у Європі. Крім того, київський балканський «вулик» в особах Огнєна Вукоєвіча та Беріслава Станоєвіча здатний суттєво полегшити адаптацію. «Динамо» поважають і в Словенії, і у Данії, тому цей перехід вважають безумовним кроком вперед. При цьому не надто великим, не здатним «надірвати» гравця.
Навіщо він «Динамо»?
До селекційної служби клубу у експертів та вболівальників накопичилося чимало претензій по інших трансферах. Цей виглядає ідеальним. Дорослий сформований і в той же час все ще молодий гравець, для якого завдання нового клубу вищі, ніж попереднього, але все-таки не захмарні. Вербіч звик до холоду і до тривалої зимової перерви. Володіє лідерськими якостями, здоровою нахабністю і технікою, не побоюється йти в обіграш двох-трьох суперників, зміщуватися з м'ячем з лівого флангу в центр і крутити у ворота, сміливо пробиває здалеку. Вміє грати у жорсткий футбол, притаманний УПЛ, міцний фізично та витривалий. Швидко повертає належну форму. Він схожий за стилем гри на Андрія Ярмоленка, а також на свого співвітчизника Йосіпа Ілічіча. До того ж кращий за Андрія у грі слабкою ногою (для нього мова про ліву), загалом технічніший і набагато краще за нього грає на протилежному фланзі і в центрі поля.
Травми, слабкі «фізика» та характер Віктора Циганкова та Дерліса Гонсалеса, відсутність особливого бажання парагвайця залишатися в клубі, невисокий загальний рівень Миколи Морозюка - Вербіч повинен стати постійним гравцем стартового складу. Більше того - лідером команди. Якщо не завадить вибуховий характер, що часто призводить до червоних карток, необережних висловлювань та сварок з партнерами та тренерами. Сподіваємося, що й нічне життя Києва не вплине.
Артем Шабанов, захисник, з «Олімпіка» до «Динамо», вільним агентом
Чому залишив «Олімпік»?
Артем - знаковий футболіст для «Олімпіка». Перший гравець донецької команди, який зіграв у збірній України. Не факт, що гратиме ще чимало матчів, оскільки конкуренція висока. Втім, мова про особливий статус. Час скористатися ним. Скромний донецький клуб вже сягнув свого піку і навряд чи здатний на більші звершення, ніж четверте місце у лізі. Тому бажання рухатися далі зрозуміле. Його втрата не має суттєво позначитися на команді. Причина цього дуже проста – «Олімпік» звик втрачати своїх лідерів і просто важливих гравців, а Роман Санжар і надалі знаходить нових вільних агентів та представників Першої ліги. Тож його відпустили легко.
Чому перейшов до «Динамо»?
Чесно кажучи, запитання зайве. Можливо, якби не отримав таку пропозицію, вирішив би залишитися в клубі, у якому провів найкращі роки кар’єри. Але коли кличе гранд, та ще й команда з рідного міста - це пропозиція, від якої неможливо відмовитися. Для самого футболіста «Динамо» - вершина кар’єри. Працювати разом з одними з найкращих футболістів УПЛ, можливiсть зростати професійно, постійне перебування в полі зору тренерів збірної України, участь у Єврокубках, гра проти сильних і відомих команд Європи. Крім того, мабуть, і суттєве збільшення власного прибутку.
Не слід забувати й про ліміт на легіонерів та загальний стан оборони киян. Жоден з центральних захисників не закінчив осінь вдало, Домагой Віда залишив клуб, перемовини з Євгеном Хачеріді щодо нового контракту тривають, на Александара Пантіча головний тренер на розраховує. На день переходу реальними суперниками Артема у боротьбі за місце у стартовому складі були щонайбільше троє. Хачеріді, Тамаш Кадар, Томаш Кендзьора. Після того додав Микита Бурда, був підписаний Карлос Самбрано. Та все ж шанси на ігрові хвилини чималі. Принаймні, у лізі. У такому стані відмовлятися від переходу не було сенсу.
Навіщо він «Динамо»?
Для «Динамо» Шабанов стане гравцем ротації, можливо, з часом зможе витіснити когось з основи київського клубу. Крім того, у разі потреби він може закрити позицію лівого захисника. Плюс для киян, що Артем - не легіонер, не конфліктний гравець і не має вибухового характеру Хачеріді та Самбрано. Він може принеси в захист спокій, чого так часто не вистачає команді Хацкевича. В українському футболі бракує центральних захисників високого рівня, тому одного з найкращих у лізі не було сенсу ігнорувати.
Дмитро Хльобас, нападник, з «Динамо» Мінськ до «Динамо» Київ, повернення з оренди
Чому залишив мінське «Динамо»?
Хльобас – футболіст, який постійно чекає свого шансу і намагається витиснути з нього максимум. Другу половину 2017-го року він провів у мінському «Динамо», де забив шість голів у 15-ти матчах і став одним з найкращих гравців команди.
Найцікавіший чемпіонат в історії Білорусі було програно лише у доданий час останнього туру. Мінчани палко бажали залишити Дмитра у команді з метою у 2018-му році все ж завоювати «золото» чемпіонату, але бомбардирські успіхи нападника повернули його в рідне «Динамо» - київське. Якби не це запрошення - залишився б у столиці Білорусі.
Чому обрав київське «Динамо»?
Рідний клуб, якому й належить його контракт. Більше того, шанс на гру у першому складі, який, можливо, вже не з'явиться. Мбокані вже 32 і влітку закінчується контракт, та сама історія з Жуніором Мораєшем, Бєсєдін нестабільний, крім того, йому Хацкевич не надто довіряє, а Кравець взагалі пішов з «Динамо». Все це веде до того, що влітку кияни можуть залишитися з одним Бєсєдіним і купою молоді, яка ще невідомо як зможе себе зарекомендувати.
Для самого Хльобаса це той шанс, нa який він давно чекав. Загалом той самий варіант, що з Шабановим - постійне перебування в полі зору тренерів збірної України. А це дуже важливий момент навіть для головної команди країни, враховуючи ті проблеми з нападниками, які наразі є у команди Андрія Шевченка. Та й якщо вдасться пристойно заграти і почне забивати, то може «Ліон», «Севілья» або «Наполі» зацікавляться форвардом. Якщо ж ні - навіть тоді може звернути увагу умовний «Гент», як свого часу на Романа Яремчука.
Навіщо він «Динамо»?
Купувати когось – не варіант для теперішнього «Динамо». Вільні агенти є, але загалом кваліфікований нападник непоганого рівня довго без роботи не залишається… Тому легше повернути свого вихованця, який грає по орендах. Не зможе закріпитися, випадатиме з гри - можна встигнути ще віддати знову у оренду, а зможе вистрілити – чудове трансферне рішення. Принаймні, поки що Хацкевич вирішив залишити Хльобаса у себе в команді, хоча відчувається настороженість у голосі тренера, коли мова йде про перспективи нового пiдoпiчного.
Яремчук, Кравець та Бєсєдін деякий час відсиділи на лаві, отримали свій шанс, двоє останніх частково скористалися. Нині вони вже не бажають бути 3-4 форвардом. Настала черга чергового молодого вихованця. До того ж Дмитро - рухливий варіативний гравець, вміє протягнути м'яч та завдати удару по воротах, вміє грати майже на всіх позиціях в атаці. Мабуть, найваріативніший гравець з тих, які нині є у атаці киян. Такі завжди потрібні.
Фото - офіційні сайти «Малаги», «Славії» (Чехія), «Копенгагена», «Динамо» Мінськ, «Динамо» Київ