Після мітингу пам'яті Григорій Суркіс згадав про Валерія Лобановського в контексті сучасних подій:
- У мене немає жодного сумніву в тому, що після смерті тільки пам'ять зберігає значимість будь-якої людської фігури, тим більше, такий монументальної брили, як Валерій Васильович.
Лобановський був людиною, яка не просто дарувала радість людям. Ми живемо в непрості, я б навіть сказав, страшні, жахливі часи, коли поруч з пам'ятником Лобановському відбувалися події, які сколихнули не лише нашу країну, але і весь світ. Монумент Лобановському, закутаний у брезент, нагадував про те, що в Радянському Союзі і Україні була людина, яка своєю роботою, загальнолюдським інтелектом, творчістю, причому, не тільки футбольною, умінням працювати з командами, здатністю створювати універсальні методи тренувального процесу, перемагала в ситуаціях, коли, здавалося б, у його команд не було шансів на перемогу.
Він дарував всій країні настрій. Коли з пам'ятника зняли покрив, ми побачили, що він як і раніше, з нами, в нашій пам'яті, не тільки тих людей, хто бачив його гру, але і нащадків, наших дітей і онуків. Він залишиться людиною, яка дарувала радість людського спілкування футболістам, а багатомільйонній армії шанувальників - невичерпну енергію, яка сьогодні потрібна всім нам, як ніколи.