Колишній гравець «Динамо» Київ Іван Яремчук поділився своїми враженнями від четвертого місця «Динамо», розповів про Блохіна та Реброва.
- Як можна оцінити четверте місце динамівців? Одне слово — провал. Минулого сезону столичний клуб опустився на третю сходинку. Тоді здавалося, що гірше вже не може бути. Як виявилося, може. Чесно кажучи, дуже прикро за команду. Начебто й підбір виконавців непоганий, і збірники європейських країн представлені, а жодних колективних дій немає. Що казати, остання надія — на Кубок України, але в разі успіху це зможе лише трохи скрасити картину.
Читав слова президента клубу Ігоря Суркіса, який сказав, що в разі перемоги у фіналі Кубка дасть шанс Сергію Реброву попрацювати з командою на посаді повноцінного головного тренера. Було би цікаво подивитися на його роботу. Перспективний тренер, який пройшов серйозну школу в «Динамо», працював із багатьма сильними наставниками. Як показує практика, багато молодих спеціалістів досягають суттєвих результатів із командами, в яких раніше виступали. Якщо брати європейський футбол, то це Дієго Сімеоне з «Атлетико», Пеп Гвардіола з «Барселоною». Якщо подивитися на вітчизняну першість, то це Василь Сачко з «Ворсклою». Не треба боятися давати дорогу молодим — як футболістам, так і тренерам.
Яка роль Олега Блохіна в останніх результатах команди? Олег Володимирович сам по собі складна людина. Не знаю, як він знаходив спільну мову з підопічними, який був психологічний мікроклімат в колективі. Блохіна хотіли звільнити й після минулого сезону, й після осінньої частини цього сезону, але Ігор Суркіс сподівався, що екс-тренер зможе щось створити. На жаль, дива не сталося. Результату довгий час не було, терпець президента урвався, тож звільнення Блохіна стало цілком очікуваним і, вважаю, виправданим.
Що думаю з приводу іноземного спеціаліста? Зараз у нас така ситуація в країні, що мені тяжко уявити, хто із серйозних закордонних тренерів може приїхати в Україну.
Не був усередині команди, мені складно сказати, чи проблема в дорогих легіонерах, чи у чомусь іншому. Але, може, у цьому є доля правди: судячи зі сторони, іноземці не відпрацьовують свої шалені зарплати. Я присутній на кожному домашньому матчі «Динамо», та не бачу якогось великого бажання, індивідуальної майстерності, обводок, аби гравці брали на себе відповідальність. Усе якось монотонно, як вийде. Так, виросла конкуренція в боротьбі за перші місця у чемпіонаті, підтягнулися «Дніпро» й «Металіст». Але невже в Києві колись було що-небудь схоже? Навіси якісь незрозумілі, буц туди в зону, а там як прийдеться. Один сумбур. Я знаю, що в «Динамо» завжди були швидкості, динаміка, футболісти вривалися, обводили, постійно загострювали, відтак завершували комбінацію. Окрім Андрія Ярмоленка, який намагається бодай якось освіжити гру, нічого путнього. Але й у цього виконавця забагато браку.
Зараз, разом із ветеранами «Динамо», відвідуємо різні місця, й люди кажуть, ось то була команда, а зараз нема на що подивитися. Обов’язково треба повертати славу моєму рідному клубу!