За останніми повідомленнями, італійська «Рома» запропонувала динамівцям аж 22 мільйони доларів за трансфер українського футболіста. Чи варто Ярмоленкові продовжувати кар'єру в серії А? На це та інші питання відповів Віктор Лазаренко, перший тренер Андрія Ярмоленка.
- Чи радите ви своєму вихованцю змінити чемпіонат України на італійську першість?
- Я вболіваю за те, щоб Андрій таки переїхав до Італії. Йому 24 роки, він дуже багато часу присвятив «Динамо». Треба спробувати свої сили у сильнішому чемпіонаті. Як на мене, «Рома» не найгірший варіант продовження кар'єри.
- Чим саме привабливий цей варіант?
- А хоча б тим, що рівень серії А значно вищий за нашу Прем'єр-лігу... Андрію треба змінювати середовище, бо він занадто довго засидівся в одному клубі.
- Ви як думаєте, Ярмоленко ще прогресує в «Динамо»?
- Так, ще прогресує. А для того, щоб цей прогрес не зупинився, Андрію варто переїжджати за кордон і грати проти значно серйозніших суперників. Тим паче, зараз, коли в українському футболі незрозуміло що відбудеться, а його рівень може ще більше впасти. Зараз саме той час, щоб Ярмоленко перебрався в один із європейських чемпіонатів. Але я маю великі сумніви у тому, що Ярмоленко кудись поїде з «Динамо».
- Чому так вважаєте?
- А згадайте, коли востаннє футболіст «Динамо» переїжджав в топ-клуб Європи. Згадайте скільки часу минуло відтоді, як Шевченко, Лужний, Ребров чи Каладзе прорвалися в Європу. Я не знаю, чому так відбувається: з того часу було дуже багато талановитих футболістів, але чомусь ніхто не переходив в сильний європейський клуб. Ну, не таланить нашим талантам. Ось Коноплянка уже однією ногою перебував в Англії, але трансфер зірвався. Я дуже переживаю за те, що наші гравці не їдуть в Європу.
- А може наші таланти ще не доросли до рівня топ-клубів Європи. Один із українських експертів якось сказав, що в Європі сила-силенна таких футболістів, як Ярмоленко чи Коноплянка...
- Знаєте, близько п'яти років тому про Ярмоленка писали, що він «буратіно», що він «стовп», «дерево», від якого відбивається м'яч. Іще пам'ятаю закиди, що цьому футболістові місце не в «Динамо», а в чернігівській «Десні». Минає час, і ці журналісти телефонують мені і вітають з тим, що Ярмоленко став найкращим футболістом України року за версією їхнього видання. Я скипів. Учора ви називали його «буратіно», а сьогодні визнаєте найкращим в Україні! Це саме стосується багатьох наших експертів, які постійно світяться на телебаченні. Треба пробувати дивитися у майбутнє, а не жити лише сьогоденням. Ось ще коли Ярмоленко був дитиною, я сказав, що він гратиме в київському «Динамо». Я постійно в нього вірив.
- А зараз ви не вірите в те, що Ярмоленко гратиме в Європі...
- Залежно в якому клубі. Якщо ви скажете, що Ярмоленко може перейти в «Реал» і замінить Кріштіану Роналду, я не гарантую, що він буде футболістом «основи». Якщо хтось скаже, що Андрій замінить в «Барселоні» Мессі чи Неймара, я також засумніваюсь. А от якщо говорити про «Рому», то я певен, що він завоює місце в основному складі. Але до Риму ще треба потрапити.
- То який чемпіонат найбільше підходить під стиль гри Андрія Ярмоленка?
- Англійський або іспанський. Передовсім англійський. А в іспанській Прімері Андрій міг би проявити найкращі свої технічні якості.
- А як же Італія?
- Серія А стала нудною, а дії гравців дуже передбачувані. Та все одно вона сильніша за українську. Якщо є варіант з «Ромою», треба погоджуватися. Можливо, Ярмоленко внесе щось свіже у гру італійського клубу.
- Які ви бачите недоліки у грі вашого вихованця? Над чим йому треба попрацювати, щоб підкорити європейський футбол?
- Передовсім це гра головою. Ярмоленко не використовує свого зросту 190 сантиметрів. Ще коли «Динамо» тренував Валерій Газзаєв, я казав Андрію: «Залишся після тренувань і відпрацюй удари головою». А Ярмоленко відповідав, що тренер забороняє тренуватися після занять. Іще Андрію варто поліпшити гру у відборі. Вона йому дуже знадобиться, якщо він потрапить у чемпіонат Іспанії. Вдосконаленню ніколи не має меж. Головне, що мій вихованець хоче прогресувати. Він почав відпрацьовувати швидкість, і ми бачимо результати праці.
Розмовляв Петро Оплів