Роман Сиволап
Були часи, коли кожна поразка «Динамо» від «Шахтаря» сприймалася як трагедія. Зараз рівень амбіцій динамівських уболівальників значно скромніший. В останні роки команда втратила звання лідера українського футболу. Вболівальники мають надію, що часи перемог повернуться, але в своїй більшості реалістично сприймають стан речей і реагують вже не так емоційно на поразки улюбленої команди.
На сьогодні «Шахтар» їде в «жовтій майці» лідера пелетону футбольних перегонів України. Саме матчі з донецьким клубом дозволяють зробити перевірку готовності «Динамо» сперечатися за звання кращої команди країни. Зустріч на Суперкубок вкотре довела, що кияни, поки що, поступаються підопічним Луческу. Декілька років поспіль навколофутбольні речі відволікали увагу прихильників футболу від самої ігрової складової. Зараз ситуація змінилася. Можна сконцентруватися на чисто футбольних компонентах.
Схеми і формація. Обидва тренери відмовились в цій зустріч від традиційних 4-2-3-1 і внесли корективи в ігрові схеми команд. Швидше за все, причиною змін стала неможливість задіяти цілу групу основних гравців. Мірча Луческу випустив з перших хвилин ще одного форварда в пару до Луіса Адріано – Олександра Гладкого. При цьому ігрова схема трансформувалася в 4-4-2.
«Динамо» діяло за схемою 4-1-4-1. Сергій Ребров у центрі півзахисту вирішив використати тріо креативних гравців у складі Рибалка – Безус – Беланда. При цьому на Сергія Рибалку були покладені основні обов’язки з виконання захисних функцій в центральній зоні. «Динамо» намагалося діяти агресивно, перевагу при атакуючих діях повинні були забезпечити переміщення центральних півзахисників Безуса та Беланди.
Не можна сказати, що саме зміна формацій зіграла вирішальну роль у визначені переможця матчу. Дії обох команд були далекі від ідеалу. Гравці допускали велику кількість браку, але у кількох компонентах була помітна перевага «Шахтаря».
Командні взаємодії. Луческу є прихильником жорстких ігрових схем, як в обороні, так і в атаці. Для прилаштування футболістів до дій за схемами румунського фахівця необхідний час. Навіть індивідуально сильні гравці не завжди швидко сприймали те, що від них вимагав тренер. Наприклад, процес адаптації Тайсона до ігрових схем Луческу досі не завершився. В минулому сезоні «Шахтар» поповнили нові гравці. Влиття їх в систему гри не проходить гладко. Звісно, втрата перед матчем на Суперкубок Алекса Тейшейри, Дугласа Кости та Фреда, футболістів, що визначали гру команди не могла не позначитися на діях «гірників». Але рівень взаємодії гравців «Шахтаря» був вищим, ніж у динамівців.
Якщо хаотичні дії в середині поля Рибалки, Безуса, Беланди і Калітвінцева, можна пояснити тим, що в такому поєднанні вони ще не грали. То дії лінії захисту «Динамо» повинні викликати занепокоєння у тренерського штабу. Віда, Драгович, Сілва, Макаренко вже не вперше грають разом, але прогресу в взаємодії між гравцями не помітно. Захисники «Динамо» постійно допускали помилки, як тактичні, так і технічні.
«Шахтар» довго вибачав киянам помилки в захисті, але наприкінці матчу кредит везіння скінчився. Досвідчена захисна лінія «Шахтара» теж була не еталоном надійності, але «диких» помилок не допустила, і зберегла ворота Каніболоцького в недоторканності.
Прагнення до перемоги та справжній капітан. Одним з головних факторів, який дозволив «Динамо» здобути перемогу в фіналі Кубку України, було те, що кияни перевершили суперника у прагненні до перемоги. Ситуація в Україні, воєнні дії навколо і в самому Донецьку, відсутність трофейного голоду, всі ці фактори на той момент вплинули на гравців донецького клубу. Після гри стало зрозуміло, що поразка не стала для Луческу та гравців «Шахтаря» трагедією. Кияни, навпаки, підійшли до матчу з емоційним піднесенням. Ми, нарешті, побачили, що у футболістів «Динамо» є повага до себе, партнерів, своєї професії, уболівальників клубу за який вони виступають.
У Львові такої переваги киян не було помітно. Донецькі футболісти продемонстрували психологічну стійкість, незважаючи на невтішні новини з Донбасу, демарш своїх партнерів. Велика заслуга в створені емоційного налаштування належить Луческу і капітану команди.
Можна довго розмірковувати про моральні якості капітана «Шахтаря» Даріо Срни, але з тим, що він справжній лідер донецького клубу не посперечаєшся. Хорват відіграв велику роль в тому, що команда забула негаразди за межами поля і вийшла перемагати. Як кажуть уболівальники: «Заради перемоги «Шахтаря» Срна готовий кинутися під потяг». Капітан «Динамо» Олександр Шовковський не менш харизматична фігура, але, по-перше, амплуа, по-друге, інший темперамент не дозволяють впливати на партнерів в такій мірі, як Срна.
«Динамо» потрібен польовий гравець здатний повести партнерів за собою.
Досвід Луческу, сміливість Реброва. Сергій Ребров знаходиться у пошуку, він тренер, що формує свою систему футболу. При цьому йому необхідно проводити реформування гри такого амбітного клубу, як «Динамо». Це складне завдання для будь-якого тренера, тим більше, для тренера, що тільки починає працювати самостійно, враховуючи кількість ігрових проблем, рівень амбіцій і тиск прихильників клубу. План Реброва на цю гру був сміливим. Два атакувальних центральних півзахисники, підключення до атак флангових захисників. Киянам вдалося перевершити суперника в володінні м’ячем. У середині другого тайму здалося, що «Динамо» контролює гру. Але грубі помилки в захисті перекреслили всі старання. Можливо, інший варіант побудови гри в центрі поля дозволив би досягти більш якісної гри.
Мірча Луческу має величезний досвід і вже перевірені методики, що принесли результат. Сергію Реброву є чого навчитися у румунського фахівця. Ребров декларує бажання пізнання методик провідних європейських тренерів, не зациклюється на якомусь ортодоксальному погляді на принципи гри. В майбутньому це повинно принести плоди.
Рибалка і Калітвінцев. Я вже приводив, приклад, з якими складностями вписуються в гру команди новачки «Шахтаря». І це при тому, що за них заплачені значні кошти і вони вважаються дуже перспективними. Тому не варто суворо судити Сергія Рибалку і Владислава Калітвінцева по одному матчу. Хлопцям потрібен час.
Тим більше, що молодший Калітвінцев виглядав непогано. Рибалка допускав багато браку, але потенціал для росту у нього є.
Висновки. Матч показав, що обидві команди далекі від ідеального стану. Команди, як завжди в зустрічах між собою, показали жагу боротьби, але якість футболу була далека від еталонних зразків.
Ігрові проблеми «Динамо» ті ж, що минулого року: недостатня компактність, неорганізований захист, велика залежність надійності захисту від наявності і форми Хачеріді, невміння швидко переходити в атаку, невдала гра при виконанні стандартних положень, невпевненість при застосуванні пресингу, одноманітність ігрових схем.
Уболівальники «Динамо» вже саркастичними усмішками реагують на заклики почекати і дати новому тренеру час. Скажемо відверто, ми вже зачекалися перемог і високоякісної гри. Можна довго розмірковувати на тему, який тренер потрібен «Динамо», але на сьогодні шлях вибраний. Ребров тренер-дебютант, робити вже зараз висновки про наявність або відсутність у нього тренерського таланту зарано. Гра «Динамо» не стабілізована, система гри тільки формується. Сергій Станіславович намагається «йти в ногу з часом», впровадити своє розуміння сучасних методик підготовки та ведення гри. Побачимо, наскільки це буде вдалим.
Третій провальний сезон без Ліги чемпіонів - буде занадто. Залишається лише побажати керівництву клубу і головному тренеру більше раціонального розрахунку в роботі. Уболівальники чекають результату, а не розповідей чому його не досягнуто.
«Шахтар» Луческу навіть без великої кількості провідних гравців довів, що має більший запас міцності, ніж «Динамо». Досвідчений румунський тренер довів, що добре вміє мобілізовувати колектив, навіть у такий непростий час. Хоча зрозуміло, що без відмовників донецькому клубу буде дуже важко в матчах Ліги чемпіонів.
Головне, щоб мир запанував в Україні. Ми повинні стати на шлях творення.