Загалом подібна практика не нова — команди північного Кіпру та азербайджанського Нагірного Карабаху третій десяток років базуються в інших регіонах цих держав. Клуби Ізраїлю періодично мають матчі єврокубків за кордоном під час чергової війни.
Та збірні згаданих країн ніколи не претендували на особливі досягнення в єврокубках. Україна ж має, нехай і в минулому, двох володарів європейських трофеїв. Із цієї та інших причин наш випадок — унікальний. Як це позначиться на виступі представників країни у групових турнірах Ліги чемпіонів та Ліги Європи?
Як на мене, негативний вплив на результати вітчизняних команд можливий не за відсутності домашніх матчів у «Шахтаря», «Дніпра» та «Металіста». Добробут їх гравців і тренерів у вигляді зарплат та премій залежить не від кількості глядачів на домашній арені, а від доброї волі власників клубів. Тому, що б не казали публічно тренери, футболісти «бездомних» українських команд, їм все одно, де жити й змагатися.
Інша річ — невизначеність справжнього рівня всіх українських команд. З одного боку, наявної глибини складу «Шахтареві» цілком вистачить, аби, змагаючись навіть без 10 основних гравців, не опинитися у груповому турнірі Ліги чемпіонів на останньому місці. А перші два місця у групі не гарантовані донецькій команді навіть у її найсильнішому складі. Футболістів у «господарстві» Ріната Ахметова стільки, що вистачить і для допомоги «Металісту». Тож харків'яни у своїй новій ролі, майже фарм-клубу «Шахтаря», теж не повинні зазнати в Лізі Європи відчутних утрат. Не надто відрізняється від умов існування згаданих команд становище «Дніпра» й «Динамо», що мають виходити зі своїх груп Ліги Європи в будь-якому складі.
Виступ українських команд у єврокубках цієї осені буде намаганням зберегти європейський плацдарм перед весняною частиною сезону. Хочеться вірити в те, що до весни й ми, і світ навколо матиме уявлення: у якій країні живемо і яке наше найближче майбутнє. Це ж стосується провідних, і не лише, футбольних клубів.
За оптимістичного варіанту збережене до весни «місце в Європі» дозволить кільком українським представникам остаточно не втратити сезон і виправдати чималі додаткові витрати успішною грою в єврокубках. За не надто оптимістичного розвитку подій може статися так, що у зв'язку з політичною та економічною ситуацією в Україні від сильних ще вчора команд залишаться лише назви. Так, як було з київським «Динамо» навесні 1992-го, коли в березневому матчі Ліги чемпіонів проти «Барселони» на поле вийшла практично нова команда, у складі якої грали нікому не відомі футболісти.