Головний тренер «Іллічівця» Микола Павлов у інтерв'ю «УФ» розповів про кадрові проблеми та принципове протистояння в Кубку з «Ворсклою».
— Миколо Петровичу, найближчими вихідними у вас кубковий двобій з «Ворсклою». Які відчуття вас переповнюють, коли знову доводиться грати проти колись рідного вам колективу, після роботи з яким у багатьох прихильників «біло-зелених» залишилися двозначні враження?
— Щодо полтавських уболівальників хотів би сказати, що завжди, коли приїжджаю на матчі з «Ворсклою», мене зустрічають дуже тепло. Востаннє у Полтаві біля нашого автобусу зібралася чимала кількість фанатів, які подякували мені за все, що зробив для їхнього клубу. Із усіма співробітниками «біло-зелених» у мене залишилися приємні, товариські стосунки, тож про двозначність говорити, мабуть, не зовсім правильно. Зрештою, не можу всім подобатися. Є люди, які досі цінять і пам’ятають мій внесок у розвиток «Ворскли», а є ті, хто вважає мене зрадником. Це абсолютно нормальне й природне явище. Більшість людей знає мої істинні причини переїзду до Маріуполя, відтак ставляться до цього з розумінням. А щодо емоцій від зустрічі з полтавським колективом, то вони завжди в мене тільки позитивні. Єдине, що засмучує, це передчасна втрата Олега Мейдановича. Цю людину справді можна вважати видатною, адже її внесок у розвиток українського футболу є неоціненним.
— Останнім часом «Іллічівець» залишило сім основних виконавців, що, судячи з останнього матчу чемпіонату, дуже боляче позначається на грі вашої команди. Ким збираєтеся заповнювати втрати?
— Сім — це тільки за останні два тижні. До цього наш клуб залишило загалом 18 виконавців — всі ті, хто вважався гравцями основного складу. Можу їх навіть поіменно назвати.
— Якщо не складно — перерахуйте!
— Лупашко, Пуканич, Майкон, Фомін, Ємельянов, Полянський, Гречишкін, Худжамов, Ордець, Чижов, Іщенко, Довгий, Федотов, Путівцев, Віценець, Калінін, Кравченко й Таргамадзе. А за цей час до команди прийшли тільки Аксьонов і Гринь. Окрім того, з дублюючого складу також пішли деякі футболісти. Ураховуючи наше становище, з тими, хто не підходив за віковою категорією, були вимушені припинити співпрацю. Хоча у перспективі ці хлопці цілком могли підсилити першу команду.
— І які шляхи виходу з такої ситуації?
— Поки що обходимося власними резервами. Доводиться долучати до основного складу молодь.
— Багато вітчизняних клубів за нинішніх обставин не цураються підписувати вільних агентів. Чому би й «Іллічівцю» не вдатися до такої політики, принаймні на певний час?
— Гадаю, ті виконавці, котрі пограли, приміром, у «Говерлі», до нас би не перейшли, враховуючи наш рівень платоспроможності. Повірте, за копійки в Ужгороді би ніхто не грав. А те, що футболістам обіцяють в Ужгороді, таких окладів в «Іллічівця» вже давно немає. Тому потрібно запрошувати виконавців, виходячи з наших можливостей. Тим паче, через воєнні події до нас узагалі не дуже хочуть їхати. Якщо вже навіть нинішні гравці нас залишають, то що можна говорити про новачків! Усі ж довіряють чуткам, керуються неперевіреною інформацією…