Зазвичай спокійний, витриманий, часом флегматичний Мирон Маркевич в інтерв'ю кореспонденту «СЕ» дав вихід емоціям.
Зрозуміти його можна. Адже після рішень CAS і УЄФА під уламками клубної піраміди виявилися не тільки надії харківських уболівальників, перспективи добротно сколоченої команди, але і репутація самого тренера, який всі ці роки очолював «Металіст».
Образливо вдвічі, що все остаточно стало зрозумілим напередодні вирішальних ігор з «Шальке», після яких на харківському стадіоні міг вперше прозвучати гімн Ліги чемпіонів. Не думаємо, що вердикт з Ньона був абсолютно несподіваним для Маркевича, який, напевно, пережив тривожну ніч.
А може, й не одну - після того, як президент «Карпат» Петро Димінський вирішив дати хід результатами свого розслідування по договірному матчу «Карпати» - «Металіст».
Мабуть для того, щоб резонанс був більшим, він кинув компромат прямо у вищу європейську футбольну інстанцію. Бив, як кажуть, напевно, розуміючи, що за такі справи, навіть при найменшій доказовій базі, в УЄФА запитують суворо. Власник львівського клубу, як справдешній камікадзе, заради покарання небажаних для нього персон, а в їх числі був і Маркевич, готовий був пожертвувати навіть власними інтересами. Свого він досягнув: харківський винищувач, що набирав висоту, збитий прямо в польоті.
Ймовірно, перш за все Димінського мав на увазі Маркевич, заявивши в інтерв'ю «СЕ», що «люди, які сфабрикували справу, пошили його білими нитками, вчинили низько і підло». Решта-то виконували свою роботу щодо з'ясування обставин нещасливого матчу.
Звичайно тривалий процес розглядів у вищих спортивних інстанціях створював видимість, що справа буде спущена на гальмах, але УЄФА підтвердив: у боротьбі за чистоту рядів для нього не існує терміну давності. Не називаючи прізвища, тренер, обурення і розпач якого можна зрозуміти, ймовірно, має на увазі і тих, хто завзято підтримував надію нинішнього керівництва клубу на сприятливий результат своїми, як виявилося, абсолютно безпідставними висловлюваннями і прогнозами.
Хто ці неназвані Маркевичем люди? Припускаємо, що ангажовані клубом адвокати та один надзвичайно відповідальний керівник федерації футболу України. Адже тепер стало ясно: якби юристи не наполягли на авантюрній апеляції в CAS, «Металіст» міг би обмежитися початковими санкціями, серед яких не було вилучення українського клубу з боротьби за Лігу чемпіонів.
Треба було визнати неспростовні факти і покаятися. Думаємо, що раніше за інших це зрозумів колишній президент клубу Олександр Ярославський, який залишив на свого спортивного директора та й усю команду, багато хто з нинішніх футболістів якої дійсно виявилися заручниками чужих гріхів. У них-то буквально з-під носа поцупили заповітну мрію.
Багато з чим, що сказав в інтерв'ю Маркевич можна не погодитися. У тому числі і з докорами на адресу вищих європейських спортивних інстанцій. Але треба віддати належне бажанням тренера зберегти команду, а у футболістів - бійцівський дух, який допомагав «Металісту» довгі роки перебувати в еліті українського футболу.