− Сергію, твоя команда до цього двічі поспіль зіграла з «Арсеналом». Окрім протилежного результату, чим ще відрізнялись ті зустрічі?
− Мабуть, їх можна назвати різними. У матчі Чемпіонату України ми добре на початку скористались стандартними становищами, а далі вже було легше. За кілька днів у кубковій грі головною була стратегія одноматчевого протистояння, коли помилка отримувала значно більшу вагу. Тому футбол у середу можна було назвати закритим. Єдиний гол все вирішив не нашу користь.
− Якби тиждень тому у тебе спитали, який матч з них був більш важливим…
− Такого розподілу не існувало. Хотіли перемогти двічі, але склалось не зовсім так.
− «Говерла», на відміну від єврокубкових бійців, не звична до такого графіку…
− Так, 3 матчі за 8 днів − це додаткова відповідальність, серйозне навантаження. Тому певною мірою інтенсивність роботи на тренуваннях була меншою, адже свіжість потрібна саме на ігри.
− Вдалось вже переключитись на наступного суперника − «Іллічівець»?
− Ми ретельно вивчаємо кожну команду, і маріупольці − не виняток. Цей колектив не може бути слабким, адже там багато вихованців «Шахтаря». Це вже говорить само за себе, плюс кожен з них мріє повернутись до Донецька, і задля цього демонструє свої кращі можливості під керівництвом Миколи Павлова.
− Те, що гратимете у гостях, матиме значення?
− У нас більше труднощів виникало вдома, де дуже довго не могли виграти. Нарешті проти «Арсенала» це вдалось.
− Чи можна назвати головною причиною серії невдалих матчів, що практично кожного разу виходили в іншому складі. Зокрема, ти взяв участь в усіх турах… Як важко пристосовуватись до нових партнерів?
− Вважаю, що це не особливо відчувається. Без ротації, напевно, обійтись було неможливо, адже клуб робив придбання вже під час сезону. Далі ми будемо виглядати більш злагодженими − зрозуміло, що команда тільки будується.
− Чим пояснити, що проти лідерів «Говерла» зіграла гідно і отримала багато компліментів, а потім загальмувала і заслужила на свою адресу критичні стріли?
− Важко дати відповідь. Частково десь підсвідомо переоцінили можливості і не так виглядали у більш пізніх матчах. З іншого боку, це вже були інші ігри: тут суперники дозволяли значно менше свободи у діях, до чого ми виявились неготовими.
− Кілька питань про особисту кар’єру. Відомо, що ти пограв у Чехії. Як відбувався цей крок?
− Не міг передбачити, що доля занесе до «Слована». Менеджер В’ячеслав Заховайло звернувся з такою пропозицію до мене. На той час там вже грало двоє моїх одноклубників − Євген Морозенко та Артем Бутенін. Непросто було їхати, але я зважився, порадившись з батьками та тренерами.
− Які враження залишились від того відрядження? Чи було воно корисним?
− Для молоді там непогані умови − можна відчути смак великого футболу, пристосуватись до більш суворих вимог. Щодо рівня чемпіонату Чехії, то якщо не брати наших 4-х грандів, то решта команд знаходяться на тому ж рівні.
− Можеш порівняти «Слован» з «Говерлою»?
− Важко порівнювати. Там трохи інший футбол, адже у тому чемпіонаті майже не зустрінеш рахунку 1:0. Більше зусиль спрямовано на атаки, на забиті голи. На утримання результату мало хто грає.
− А за яких умов тобі комфортніше грати?
− На моїх завданнях різниці відчути не можна. Вимоги ті ж самі: окрім дій на своєму місці у захисті, частіше підключатись вперед, створювати чисельну більшість на чужій половині поля.
− Зараз ти дебютант Прем’єр-ліги. Відчуваєш себе новачком тут?
− Особливо молодим мене у 23 роки назвати вже не можна. Але досвіду набратись ще не завадить, адже тут ціна однієї помилки вища, ніж на молодіжному рівні або у Чехії.
− Чим відрізняється В’ячеслав Грозний від твоїх попередніх наставників?
− Така особливість є. Він довіряє молоді. Не дивиться на твої попередні заслуги, на вік. Перед ним усі рівні: хто демонструє кращу готовність, той і виходить у стартовому складі.
− Зайве питати, чи слідкуєш за «Динамо». Мрієш повернутись до цієї команди?
− Поки що перебудова триває там не особливо швидко, як комусь хотілося б. Також багато нових виконавців ще не встигли зігратись. Мені, звичайно, кортить зіграти за «Динамо». Але до цього потрібно бути готовим, адже я раз вже повертався до Києва і просто просидів на лаві півроку. На користь це не йде.