Про такий епізод із свого життя власник «Олімпіка» та найстарший автор гола у чемпіонаті України
Владислав Гельзін розповів в інтерв'ю газеті «Сегодня».
- Владислав Гельзін - це більше бізнесмен, який любить і вміє грати в футбол, або футболіст, який досяг успіху в бізнесі?
- Не варто вдаватися в крайнощі. Насправді все набагато простіше. На футбольному полі я - футболіст, а поза полем - керівник футбольного клубу.
- М'яч, яким ви забили свій історичний гол «Іллічівцю», зберегли на пам'ять?
- Я якось про це відразу не подумав. Але потім уже мені адміністратор клубу сказав, що м'яч лежить в надійному місці. Значить, збережеться (сміється). Насправді, забити гол - це навіть не була мрія чи самоціль, а просто прагнення довести самому собі, що при великому бажанні і щоденній роботі можна досягати будь-яких цілей, які перед собою ставиш. Ну, нічого - думаю, що це ще не останній мій гол.
- Може і в єврокубках ще вдасться відзначитися?
- Ну, про це поки ще рано говорити. Давайте пройдемо до кінця чемпіонат. Перед початком сезону у нас було єдине завдання - залишитися в еліті. Але якщо сьогодні нам багато чого вдається, якщо в команді склалася хороша атмосфера, і головне - якщо є результат, то чому б не переглянути плани? У нинішньому турнірному становищі не мріяти про зону єврокубків було б нерозумно.
- Кого вважаєте своїм футбольним кумиром?
- Я був і залишаюся великим шанувальником Зідана. Ну, а коли ще був пацаном, то кращими гравцями вважав тодішніх лідерів «Шахтаря» Михайла Соколовського та Віктора Грачова.
- Якби ви були журналістом, у кого зі знаменитих спортсменів хотіли б взяти інтерв'ю?
- Напевно, знову ж у Зідана. Дуже мені подобалася його гра.
- Чи не доводилося зустрічатися?
- Зустрічатися не доводилося, але одного разу мене з ним переплутали.
- Яким чином?
- Був я якось в Мадриді, зайшов в клубний магазин «Реала». На виході стикаюся з групою туристок-китаянок. Підбігають до мене: «Зідан! Зідан!» Давай фотографувати, автографи просити. Я їм: «Так я не Зідан!» Але вони не відразу повірили.