Про те, як раціональніше використати зиму поговоримо далі.
Футбольна Європа грає, Україна – простоює… Погодьтесь, два міжсезоння по 2 місяці за один футбольний рік – це занадто. Влітку команди не грають через спеку, взимку – через морози і сніг. А як це впливає на стан наших команд, на їх зростання? Відповідь ми отримуємо кожного року, коли українські посланці починають зі скрипом вкочуватись у плей-офф Ліги чемпіонів і Ліги Європи.
За останні кілька сезонів практично жоден український клуб після «зимової сплячки» не зміг подолати першу стадію ігор на виліт. Максимум одна команда з 3-4 представників з явними ігровими проблемами пролазила у наступний раунд єврозмагань, а далі на них неодмінно чекав провал. Звісно рівень суперників у плей-офф високий і їх мотивація на висоті. Проте наші команди в їх літньо-осінньому стані однозначно виглядали б жвавіше і потужніше, та мали б більше шансів дійти до півфіналів та фіналів, ніж у їх післязимовому вигляді.
Головною проблемою українських команд після зимової перерви – втрата ігрового тонусу і ритму.
Як забезпечити командам ігровий процес високого рівня, дати гравцям відпочинок і час на збори – це питання, яке гостро стоїть протягом всього періоду існування незалежного українського футболу. Перед початком нинішнього сезону всі говорили про формат турніру, але знов таки ніхто серйозно не розглядав варіанти нівелювання шкоди від зимового простою.
Отже, що можна зробити задля вирішення даної насправді актуальної проблеми.
1. Зміна календаря. Найбанальніший варіант, який при цьому ніхто досі не застосовував.
Як це може виглядати: по суті, це означає перехід на іншу формулу чемпіонату – весна – літо – осінь. Сезон буде починатись у лютому, завершуватись - у грудні.
Плюси:
збільшиться інтенсивність чемпіонату; хороша погода спонукатиме більшу кількість вболівальників приходити на трибуни.Мінуси:
початок сезону збігається з плей-офф ЛЧ і ЛЄ, команди можуть не набрати оптимальних кондицій, як і раніше.В результаті виграє лише внутрішня першість, а ситуація з тонусом перед єврокубками лишається невирішеною.
2. Збільшення інтенсивності внутрішніх змагань через додатковий турнір. Навантажити календар по графіку англійської прем’єр-ліги аби наші команди не встигли охолонути у зимове міжсезоння – це один з варіантів. Зробити це можна завдяки запровадженню додаткового турніру на кшталт Кубка Прем’єр-ліги.
В цьому випадку матчі Кубку УПЛ проводитимуться посеред тижня, звісно коли нема матчів збірної та єврокубків.
Плюси:
- солідне ігрове навантаження, яке змусить тренерів застосовувати більшу ротацію і відкриє дорогу молоді;
- більша кількість матчів сприятиме зростанню рівня слабших команд;
- додаткова можливість заробітку для клубів.
Мінуси:
- додаткові витрати, особливо для клубів, які грають не вдома через відомі причини.
На перспективу варіант цілком прийнятний і цікавий, але в нинішніх умовах важко здійснюваний.
3. Зимова ліга. Сміливий варіант, у якого повно нюансів. Смисл його втому. Що практично всі клуби УПЛ проводять зимові збори за кордоном. Тренери постійно наголошують, що взимку важко знайти хороших спаринг партнерів, а найкраще тренування – це гра. Наприклад, ті ж «Шахтар» і «Дніпро» завжди готуються до продовження сезону через поєдинки і меншою мірою через чисто тренувальні вправи. То чому не організувати свою виїзну лігу?
Приблизний формат: 8 команд (з 1 по 8 місце у таблиці УПЛ по закінченню першого кола) збираються в умовній Туреччині, розподіляються на 2 групи по 4 команди і грають за кубковою системою – 2 найкращі з кожної групи виходять у півфінал, потім фінал і т.д.
Або ж просто по схемі чемпіонату – 8 команд грають між собою в одне коло, припустимо по два поєдинки на тиждень, і команда, що набрала найбільшу кількість очок стає «Зимовим чемпіоном України».
Наразі перша вісімка УПЛ – це команди фінансово більш-менш забезпечені і кожна з них бореться за місце у єврокубках. Отже, їх рівень не викликає нарікань.
Плюси:
- високий рівень змагальності; продаж прав на трансляцію матчів є додатковим джерелом для заробітку клубів;
- можливість перевірити новачків, молодь, награти нові тактичні схеми;
- збереження ігрового тонусу.
Мінуси:
- необхідно знайти спонсорів;
- український глядач в переважній більшості зможе переглядати матчі лише по ТВ чи інтернету;
- вміння домовлятись і знаходити компроміс керівників і власників клубів УПЛ може заробити ідею на корені.
На останонок варто сказати, що ми маємо три варіанти вирішення важливого для українського футболу питання. Можливо деякі з них здаються утопічними, але спробувати втілити їх у життя комплексно або по одинці варто. Адже це може принести неочікувано чудовий ефект. Головне – діяти і пробувати, а не скаржитись і шукати хитроумні «відмазки».