Як ви стали ультрас «Динамо»? (Хлопці просять не вказувати їх імен та прізвищ)
Р: «У 2010-му році друзі запросили на матч з львівськими «Карпатами». Пішли відразу у фан-сектор. Сподобалось. Почав регулярно відвідувати трибуну. Так поступово втягнувся».
В: «Мій перший матч — славнозвісний фінал Кубка України на «Олімпійському» - «Динамо» - «Шахтар». Я тоді отримав від «Беркута» по хребту. Регулярно почав ходити на трибуну з матчу «Динамо» - «Спортинг».
Ю: «Спочатку я прийшов на звичайний сектор. Не пам'ятаю, яка то була гра, але ультрас тоді палили багато піротехніки. Захотілося до них. У 2006-му році «Динамо» грало зі «Стяуа». Сусід, який вже давно був ультрас, привів на фан-сектор».
Р: «У всіх ситуації схожі — або друзі привели, або сам прийшов. Сектор — це те місце, де не пропадеш. Більше того - знайдеш вірних друзів та однодумців, які ніколи не зрадять і завжди тобі допоможуть».
Хто ходить на трибуну?
Р: «На секторі дуже різношерста публіка — від школярів до солідних помічників директорів фірм. Але трибуна всіх зрівнює. Тут дивляться не на твій соціальний статус чи зарплату, а на твої вчинки, що ти робиш для руху і як себе поводиш на виїздах. Головне - в будь-якій ситуації залишатися людиною».
В: «На моїй пам´яті був випадок. У 2009-му році «Динамо» грало на виїзді з «Таврією». Один чоловік з динамівською розою (шарфом) випив зайвого і почав себе негарно поводити. До нього підійшли, заспокоїли і забрали шарф. Сказали: «Приїдемо до Києва, прийдеш і забереш». Якщо не вмієш себе поводити чи ведеш себе як бидло, то так ти ганьбиш всіх».
Ю: «Я вважаю дикістю носити футбольну атрибутику не в матчеві дні. Для чого? Кому і що ти хочеш цим довести? Шмотки не зроблять з тебе фаната. Скільки б роз та атрибутики ти на себе не начепив, авторитету тобі не додасться».
Після Майдану, коли суспільство змінило свою думку про фанатів, на ультрас-трибуні побільшало людей?
Р: «Кількість та якість — це різні речі. Звичайно, добре, що побільшало молоді, але далеко не всі приходять аби підтримати команду».
При новій владі ставлення міліціонерів до ультрас змінилося, особливо на виїздах?
В: «Ні. Просто тепер нас змушені терпіти. Разом з тим, там залишилося чимало реваншистів».
Як до Майдану звичайні вболівальники сприймали патріотичні заряди на виїздах?
Р: «На Сході та Півдні реакція була трохи неадекватною. У 2012-му році у дружньому Дніпропетровську один дядько намагався нас передудіти, показув якісь нехороші жести. Зрозуміло, що все це наслідок алкоголю, але для чого п´яним приходити на стадіон?»
В: «Зараз всюди кричать гасло «Слава Україні». Навіть тоді, коли це не зовсім потрібно. Хоча ще два роки тому, це гасло лунало переважно з вуст активних фанатів».
Скільки грошей йде на виїзд?
Р: «По-різному. Все залежить від дальності і складності маршруту. В мене, наприклад, близько 300-350 грн. Дехто вмудряється пробити виїзд з 5 гривнями в кишені. Але то вже талант».
В: «Хлопець йшов до друга з 5-ма гривнями в кишені. Знайомий попросив провести його на поїзд. В результаті, він пробив виїзд у Суми на фінал Суперкубка України. А на свої 5 гривень купив пиріжок з капустою. Подібних історій дуже багато. Хто хоче, той завжди знайде можливість поїхати на гру».
На матчах «Динамо» поменшало піротехніки. Чому?
В: «Всі кошти йдуть на бійців АТО. Зараз недоцільно часто влаштовувати масові пірошоу. Один файєр коштує 30-40 гривень. За ці гроші можна купити потрібні для АТО речі».
Чому матчі «Динамо» не збирають повного стадіону?
В: «Клуб зовсім не популяризується. Немає реклами».
Р: «Вболівальники в деякій мірі розбалувані. Вони хочуть ходити на «Реал» та «Барселону». Люди мають приходити на «Динамо», а не на суперника. Якщо ти справді любиш свою команду, то неважливо, з ким і де вона грає. Ти все одно прийдеш її підтримати. А є люди, яким потрібен комфортний стадіон, хот-дог, холодне пиво, суперник з гучним ім'ям і щоб команда весь час перемагала.
На квитки у нас дуже адекватні ціни. Найдешевший коштує 10 гривень. Це зовсім невеликі гроші. Зеконом на пачці сигарет, візьми дитину / дівчину / друга і піди на футбол».
Наскільки для вас важливо, щоб футболісти підходили до фанатів після матчів?
В: «Таке має бути завжди. Виграли — підійшли і подякували за підтримку. Програли — підійшли і вибачилася за поразку. Корона з них не спаде».
З якою метою ви організували благодійний аукціон?
Р: «Він направлений на допомогу нашим солтадам. У першу чергу, гроші йдуть на добровольчі батальони. Саме там найбільше наших хлопців, з якими ми вже кілька років разом стоїмо на одному секторі».
В: «Влада не дуже допомагає добровольчим батальонам. Хлопців навчають, але не забезпечують амуніцією. На аукціоні ми продаємо різного роду атрибутику, книги і навіть «трофеї» (віджата у фанатів суперника атрибутика — шарфи, банери, прапори). На виручені гроші ми купуємо необхідне.
Зрозуміло, що ми консультуємося з людьми, які знаходяться на фронті. Стараємося все робити оперативно. Всі чеки зберігаємо. Фотографуємо їх і виставляємо у наших групах у соціальних мережах для звітності».
Ю: «У нас була ідея купили безпілотник, але він дорого коштує. Потрібно багато часу, щоб назбирати необхідну суму. Краще забезпечити хлопців теплим одягом».
Коли ваш аукціон почав свою роботу?
Р: «17 серпня. Першими такий аукціон організували полтавські фанати».
В: «Я побачив інформацію про це на одному з фанатських сайтів і зв´язався з організаторами. Сказав: «Хлопці, гарна ідея. Можна ми також організуємо такий аукціон?». Потім підключилися фанати інших клубів, навіть з другої ліги».
Де ви берете речі для аукціону?
В: «Перші 10 лотів — це були мої речі. Віддав на аукціон найцінніше — футболку Вукоєвича. Ви б бачили, як я за неї бився, коли футболіст кинув її фанатам після матчу».
Р: «Я колекціоную рози. Майже всі пішли на аукціон. А потім посипалися пропозиції: «Хлопці, ми хочем вам допомогти», «Давай вам щось пришлемо». Найбільш яскравий приклад: коли звільнили Маріуполь, один із лідерів місцевих ультрас зв'язався з нами і запропонував допомогу. Хлопці прислали посилку на 25 кг - рози, програмки, стікера. Було дуже багато рідкісних і цінних речей, за які ми виручили непогані гроші».
Які найпопулярніші речі на аукціоні?
В: «Стікера. Вони дуже популярні серед молодого покоління фанатів. Також непогано йдуть шарфи. Ними цікавляться колекціонери. Для них наша група, як манна небесна».
Р: «Є ціннителі, які купують книги, футболки, старі вимпели, журнали, квитки з матчів початку 90-х років. Молодь більше цікавиться стікерами, розами і «трофеями».
Ю: «Добре розходяться речі «золотого» періоду. Тоді «Динамо» грало у півфіналі Ліги чемпіонів. Людей цікавлять вимпели, програмки, журнали, карточки з автографами гравців і навіть фотографії».
За яку річ найбільше заплатили?
В: «За шарф, який один із фанатів зробив в одному екземплярі для себе, але потім передав на ауціон. За ньго ми вторгували 610 грн».
Р: «Також один із найдорожчих лотів - це футболка Вукоєвича. З аукціону вона пішла за 450 грн».
Ю: «Вукоєвич завжди з повагою ставився до ультрас. Я навіть не вважав його легіонером. Він майже завжди підходив до нас, навіть після поразок».
Як ще ультрас «Динамо» допомагають силам АТО?
В: «На вулиці Саксаганського, 66б розташований склад. Це гуманітарна база, куди приходять всі бажаючі, не тільки фанати, і приносять різні речі. Хлопці розподіляють їх по різним військовим підрозділам. Ультрас «Динамо» є не тільки в «Азові». Вони всюди».
Р: «Також є картка, на яку люди скидають гроші. До речі, на зібрані кошти ультрас придбали позашляховик для АТО.»
Ю: «Допомагають ультрас з Литви, Грузії. Грузини розуміють нас, як ніхто інший. Футболісти «Динамо» також допомагають, але не афішують цього».
В: «Якщо сидіти і нічого не робити, то війна прийде і в наш дім».
Додамо, що за час роботи аукціону хлопці зібрали 22 500 гривень для потреб сил АТО.
Нагадаємо, 13 лютого 2014 року фанати українських клубів оголосили перемир'я на невизначений термін.