Екс-нападник «Динамо» Артем Мілевський провів онлайн-конференцію на сайті «ТСН Проспорт», у ході якої розповів про свою мрію повернутися до Києва та збірної України, відносини з колишніми тренерами та враження від нинішньої гри команди Реброва.
Про нинішню гру «Динамо»
«Нинішнє «Динамо» мені дуже подобається. При Реброві команда грає дуже добре, злагоджено. Видно, що «Динамо» піднімається, йде на першому місці. Я дуже задоволений цим рівнем і з радістю повернувся б».
«Ще коли ми грали разом з Ребровим, у нас були хороші стосунки. Звичайно, повернутися до Києва я хочу. Чи можливо це - побачимо. Те, що Сергій Станіславович зробив із командою за такий короткий строк, гідно поваги. Команда йде першою, виглядає впевнено, молодці! Я приємно здивований і радий за хлопців».
«Я не здивований, що Ребров став тренером. Він - розумний хлопець, поводиться впевнено, не бігає з лавки до бровки, не кричить. Людина, яка знає,що робить».
Про переосмислення цінностей
«Можливо, пропала мотивація - я був кращим футболістом України, кращим бомбардиром. Можливо, Ігорю Михайловичу Суркісу потрібно було раніше продати мене, адже я знаю, що пропозиції були. Пішов спад у грі, потім історія з халатом, потім дубль, і в цей же рік у мене закінчувався контракт із «Динамо». Але коли я домовився з «Ліворно», Михайлович не захотів мене відпускати».
«Хотілося, звичайно ж, піти нормально, але по-нормальному не вийшло. Спочатку була злість. Але життя продовжується, я граю у футбол, живу в прекрасному місті. Я дуже задоволений».
«Поживши в Європі та Америці, я подорослішав. Скоро і сім'я, відчуваю, буде. Тепер у мене все більш правильно, немає дитячості. Життя - така штука, що треба постійно замислюватися, що буде завтра».
Про бажання повернутися до збірної України
«На першому місці у мене пріоритет повернутися у збірну. Дуже сумую за цими часами. Вже говорили на цю тему з Денисом Олійником - останнім часом ми частенько спілкуємося, я поздоровляв його з викликом до збірної. Думки тільки про це, дай бог, щоб навесні все вийшло».
Щодо думок про закінчення кар'єри
«Десь така думка пролітала. Але прийшло літо, я подивився майже всі матчі чемпіонату світу. Подумав, що треба зібратися, тренуватися і грати в футбол, як умію. Слава богу, що продовжив кар'єру».
«Дійсно,був важкий момент у житті, але я радий, що він позаду, і зараз все добре, я граю. Допоміг характер, я ніколи не опускав руки».
Про конфлікт із Блохіним
«У нього складний характер, і я теж не маю легкий. Але якби я зараз побачив Блохіна, потиснув би руку і розпитав про справи, кого він тренує. Я нормально до нього ставлюся. Це футбол, у футболі бувають такі моменти».
«Якби Блохін очолив «Хайдук», я б довго сміявся, напевно. Сказав би, що нашим результатам прийде кінець, ми будемо багато бігати і тренуватися. Але, звичайно, це навряд чи станеться».
«Історія з халатом? У той день, коли була презентація Блохіна, я трохи запізнився. Коли ти приїжджаєш на базу, то проходиш зважування, одягаєш халат, ідеш на перший поверх, переодягаєшся, після чого - на тренування. Оскільки я боявся спізнитися на презентацію, то накинув халат і пішов в кімнату - і з цього роздули скандал. Так, може бути, вийшло негарно, але я просто поспішав. Звичайно, кожен може на це образитися».
Про співпрацю з Газзаєвим
«Відмінні спогади залишилися від роботи з ним. Коли Газзаєв прийшов, мені було цікаво, а з приводу того, що я втратив капітанську пов'язку, образ у мене немає - з'явився Шева, до якого я теж прекрасно ставлюся. Спочатку було трохи неприємно, але я все розумію. Із Георгійовичем ми завжди були у відмінних відносинах».
Про періоди роботи з Сьоміним
«Вважаю, що з приходом Сьоміна в «Динамо» все змінилося в кращу сторону, він зробив величезний крок вперед - поміняв схему, тактику, тренування, підготовку. Завдяки йому «Динамо» знову стало чемпіоном, це повинні пам'ятати всі. А от чому вдруге не пішло... Усі сподівалися, що схема, яка була у перший його прихід, повернеться, але після Газзаєва нічого не змінилося. На жаль».
Про відносини з Алієвим
«Нічого страшного не сталося. Можливо, було непорозуміння, важкий рік у нас обох, могли трохи посваритися. Можливо, ще в Києві побачимося, і тоді почнеться сміх і питання «що ти та як ти».
Про табу на перехід у «Шахтар»
«Такого ніколи не буде. Моє серце завжди належало «Динамо». Знаю, що мене кликав до себе «Металіст», але я не став переходити ні туди, ні в «Дніпро». Я виріс у школі «Динамо» і не став би переходити ні в якій іншій український клуб».
Про перспективи Ярмоленка
«Дуже радий, що мій улюблений десятий номер зараз у нього на спині. Він - молодець, забиває шедевральні голи. Бажаю, щоб Ярмоленко пішов і пограв на високому рівні в якому-небудь «Ювентусі», «Манчестері» або «Реалі». Із його працездатністю все можливо. Бажаю, щоб Ігор Михайлович нарешті когось продав».
Про ситуацію в Україні
«Мені важко говорити на цю тему. Я не тямлю в політиці. Просто хотів би побажати нашому президенту або президенту Росії, щоб це питання якнайскоріше закрили, адже помирають жінки, діти... У мене просто немає слів. Я співчуваю всім, я щиро переживаю. Якщо треба, то допоможу, чим зможу. Переживаю і стежу за тим, що відбувається».