«Футбол 24», підбиваючи підсумки року, пропонує власну версію найуспішніших гравців і тренерів з українським паспортом та серцем.
1. Андрій Ярмоленко
«Мене вразило ставлення Ярмоленка до продовження свого контракту. Я вже не раз про це говорив, але хочу ще раз це підкреслити. Це патріотизм по відношенню до клубу. Вболівальники повинні любити його за те, що для людини головне - не гроші» (Ігор Суркіс)
Після кількох років окремих, проте нестабільних спалахів яскравої гри, лідер «Динамо» і збірної України нарешті провів рік так, як цього очікували шанувальники його гри. Мова, безперечно, йде вже про постблохінівський період. Ярмоленко із методичністю машини і віртуозністю майстра клав голи у чемпіонаті України та Лізі Європи. Через серйозний ігровий спад Коноплянки на плечі Андрія лягла подвійна відповідальність ще й за національну збірну, і він не підвів, оформиши, зокрема, феєричний хет-трик у непростому матчі з Люксембургом. На зимові канікули Ярмоленко пішов у статусі найкращого бомбардира першості (напару з Бікфалві), а «Динамо» не зазнало ще жодної поразки, маючи найкращі шанси на здобуття чемпіонського титулу і здобувши путівку у євровесну. Найімовірніше, ми є свідками останнього сезону Ярмоленка в УПЛ. Пора йти на підвищення.
2. Віктор Скрипник
«Міг очолити «Севастополь», але, слава Богу, цього не трапилося» (Віктор Скрипник)
Наш головний футбольний «німець» завершив ігрову кар'єру ще у 2004-му, і з того часу зосередився на тренерській роботі. Спершу працював із юнаками «Вердера», згодом очолив «дублерів» бременського клубу. Наприкінці жовтня амбіційний Скрипник отримав новий кар'єрний виклик: йому запропонували врятувати рідну команду від вильоту в другу Бундеслігу, і він, звісно ж, погодився. Поки що Віктору Анатолійовичу важко похизуватися турнірними просуваннями - після першого кола «Вердер» все ще у зоні вильоту. Але є вже і проліски надії: Бремен під керівництвом Скрипника пробився в 1/8 фіналу Кубка Німеччини, а в чемпіонаті обіграв «Майнц», «Штутгарт», «Падерборн» і дортмундську «Борусію».
3. Олександр Шовковський
«Варто сказати, що СаШо в майже 40 років грає так, що про жодне закінчення кар'єри і мови не повинно бути. Красень!» (Алєксєй Андронов)
Другого січня найкращому українському голкіперу часів Незалежності виповниться 40 років. Проте на «пенсію» йому ще зарано - це стало зрозуміло восени, коли СаШо знову став першим номером «Динамо» у чемпіонаті і Лізі Європи, здійснюючи іноді не менш ефектні сейви, ніж у період найбільшого розквіту. Віднедавна Шовковський ще й головний гвардієць в історії київського клубу. Відстоявши «на нуль» проти «Ріу Аве», кіпер, як виявилося, провів 582 матч за «Динамо», побивши рекорд Олега Блохіна.
4. Олександр Гладкий
«Гладкий - відмінний варіант в нападі» (Михайло Соколовський)
Форвард «Шахтаря» - один із найбільш загадкових українських талантів. Адже після феєричного початку в ФК «Харків» і переходу в команду Луческу, Гладкий зник із радарів на довгих чотири роки, протираючи шорти на лаві для запасних. І лише перехід на орендних умовах у «Карпати» показав: голеадорський нюх у форварда ще залишився. Весною п'ять голів Гладкого принесли львівському клубу звитягу над «Севастополем», нічиї з «Динамо» і «Зорею», а також неймовірний тріумф на полі «Дніпра». Повернення у «Шахтар» ознаменувалося стильним голом у ворота «Динамо» і здобуттям Суперкубка України. Упродовж липня-вересня Сашко забивав регулярно, а після осіннього затишшя поклав два голи «Говерлі». У бомбардирському реєстрі чемпіонату Гладкий поки що п'ятий, а це найкращий результат з-поміж «гірників».
5. Владислав Гельзін
«На футбольному полі я - футболіст, а поза полем - керівник футбольного клубу» (Владислав Гельзін)
Президент, а заодно і форвард донецького «Олімпіка» - людина скромна. Скромна у словах, зате ділом досягнув небачених висот, і це не банальний пафос на його адресу, а комплімент. За 13 років свого існування «Олімпік» пройшов шлях від чемпіонату Донеччини до УПЛ. Більше того, команда, яка в перший же сезон серед еліти залишилася без рідного стадіону і вболівальників, закінчила перше коло на 5-ій сходинці, обігравши, зокрема, «Зорю» і відібравши очки в «Динамо» і «Металіста». Гельзін шість разів виходив на поле, а в матчі проти «Іллічівця» встановив новий рекорд елітного дивізіону - забив у віці 41 року і 87 днів. Є таке передчуття, що це ще не кінець.
6. Сергій Сидорчук
«Наскільки я бачу, він на підвищений інтерес до своєї персони особливої уваги не звертає, продовжує працювати, як і працював до цього. Упевнений, що ніякої зіркової хвороби у нього не буде» (Сергій Ребров)
Вихованець запорізького «Металурга» проводить за «Динамо» вже третій сезон, але тільки з приходом до тренерського керма Сергія Реброва гра півзахисника почала збирати велику кількість компліментів. На руку Сидорчуку зіграла також важка травма Дениса Гармаша. Жовтень можна назвати найуспішнішим місяцем в кар’єрі Сергія. Саме тоді він здійснив колосальний прорив, дебютувавши за національну збірну України і забивши в першому ж матчі. Ще не забулося, як Сидорчук добив у Борисові збірну Білорусі, а через кілька днів його єдиний м’яч приніс українцям важкі три очки у львівському поєдинку проти македонців. Посипалися десятки прохань про інтерв’ю, запрошення на телебачення. До всього, Сидорчук у грудні ще й одружився. Головне тепер для цього скромного хлопця – втриматися на стабільно високому рівні, аби не бути «каліфом на годину».
7. Сергій Ребров
«Пам'ятаючи футболіста Реброва, зараз важко уявити, що він може перетворитися на пихатого тренера. Поки що він залишається простим хлопцем-роботягою, яким був на полі» (Денис Босянок)
Шістнадцятого квітня, після відставки Олега Блохіна, за штурвал взявся асистент Ребров. Через два місяці Сергія Станіславовича позбавили приставки «в.о.», він отримав карт-бланш від Ігоря Суркіса на подальшу роботу з командою. Це трапилося наступного дня після здобуття «Динамо» Кубка України – у фіналі кияни обіграли ненависний «Шахтар». Влітку у пресу почали просочуватися коментарі окремих динамівців, зокрема легіонерів, які зазначали, що з Ребровим працювати набагато приємніше, ніж із авторитарним Блохіним.
Хороший мікроклімат у колективі одразу позначився і на результатах. За винятком фіаско від «Ольборга» і, можливо, нічиїх з «Карпатами» та «Олімпіком» команду Реброва нема за що покритикувати. При новому тренері відбулася реанімація Кравця, голодним до голів повернувся Мбокані, третю молодість пережив Шовковський, Україна відкрила для себе юного Бурду. Та й загалом довіри до динамівських вихованців побільшало, вони отримали реальний шанс проявити себе. «Динамо» пішло на канікули лідером чемпіонату, маючи путівку у євровесну. «Звичайно, що не один Ребров працює над реабілітацією, воскресінням, реанімацією «Динамо». Це роблять багато людей, але все одно курс залежить від того, хто біля керма» - вважає Денис Босянок. Браво, Сергію Станіславовичу!
8. Андрій П’ятов
«Дуже важкий був рік. Напевно, найважчий за всю мою кар'єру. Півроку життя далеко від дому наклали свій відбиток. Знаєте, можна перевезти на нове місце речі, меблі, машину - а серце ж не перевезеш, душу не перевезеш. Все залишилося там - у Донецьку» (Андрій П’ятов)
У новому сезоні УПЛ Мірча Луческу розділив ігрову практику голкіперів порівну: П’ятов і Каніболоцький зіграли по сім матчів. Як не дивно, Андрій отримав у свою сітку на два м’ячі більше. Та все ж він залишається найкращим українським голкіпером сьогодення, що довів у матчах Ліги чемпіонів і особливо в іграх за національну команду. Будьмо відверті: збірна України в стартових чотирьох матчах євровідбору зіграла значно гірше, аніж від неї очікували. І те, що в нашому пасиві лише один пропущений м’яч, - величезна і першочергова заслуга П’ятова. Та й у Лізі чемпіонів він зіграв без катастрофічних ляпів, які були йому притаманні раніше.
9. Юрій Вернидуб
«Після матчу в Роттердамі вистачало сліз і навіть істерик» (Юрій Вернидуб)
Упродовж останніх трьох років «Зоря» Вернидуба приємно дивувала окремими яскравими матчами. То «Дніпро» на льоту зупинить, то «Динамо» пригальмує. Однак 2014-ий перевершив усі попередні досягнення. Весною луганці фінішували сьомими, проте через міжнародну дискваліфікацію донецького «Металурга» саме вони отримали право зіграти в Лізі Європи. Героїчні матчі «Зорі» із норвезьким «Мольде», якого вдалося протийти завдяки двом парируваним пенальті у виконанні кіпера Шевченка, а також грандіозний камбек у Роттердамі з 0:3 назавжди стануть класикою українського футболу. У чемпіонаті справи в «Зорі» також йдуть непогано: команда зимує шостою, обігравши «Шахтар» і «Дніпро», а з «Динамо» розписавши бойову нічию. До того ж, восени «Зоря» делегувала у національну збірну одразу п’ять своїх гравців. Усі ці успіхи стали можливими завдяки кваліфікованій роботі молодого тренера, який виявився ще й хорошим психологом.
10. Денис Олійник
«У моєї команди хороший потенціал, хороший підбір футболістів, є гравці, орендовані у «Челсі». Думаю, завдання потрапити в єврокубки нам під силу» (Денис Олійник)
«Крилатий» вінгер збірної України мав усі шанси збитися з курсу, як це свого часу зробили Костянтин Кравченко чи, наприклад, Дмитро Льопа, яким пророкували велике майбутнє. Потрапивши з «Металіста» у «Дніпро», Олійник перестав потрапляти до основного складу команди Рамоса, а згодом й узагалі відійшов на третій план. Літній перехід у табір голландського «Вітесса» виявився стовідсотковим влучанням. Денис став незамінним виконавцем у новій команді, забив пару голів і повернув собі довіру тренерського штабу національної збірної України. Ігри проти Люксембурга і Литви Олійник не зможе занести собі в актив – надто багато хвилювання було в його діях. Але впевнена гра в Ередивізі – це гарантія того, що про нашого головного легіонера сьогодення в Україні не забуватимуть.