Одне з найдраматичніших протистоянь у недовгій історії зустрічей «Динамо» і «Рапіда» відбулося на початку 90-их років. Майже 21 рік тому, 30 вересня 1992, нападник «Динамо» Віктор Леоненко у повторній зустрічі у Відні проти «Рапіда» забив два м'ячі, які вивели нашу команду в 1 /16 фіналу Кубка УЄФА.
- Віктор Євгенович, в першому матчі «Динамо » перемогло «Рапід» 1:0 . Цей рахунок відображав співвідношення сил на полі ?
- Спочатку були «гойдалки». Ми створили кілька моментів, потім «Рапід» міг забити. Пощастило, що на початку другого тайму Павло Яковенко відкрив рахунок.
- Яку тактику команда обрала на гру-відповідь у Відні ?
- Складно сказати, що за тактика . Напевно, її тоді взагалі не було. Стільки років минуло. Просто виходили, грали. У той час тренери шукали себе, приходили до всього самі. Це зараз є семінари, курси. А раніше всі продовжували справу Лобановського. Та й футболісти були свої, всі розуміли . Виходили і билися .
- Початок гри для киян виявився провальним, вже до 15-й хвилини «Рапід» вів 2:0. Команда не впоралася зі стартовим штурмом суперника?
- Ми не були сильнішими за «Рапід», кількома роками раніше всі провідні гравці поїхали з «Динамо». У Київ як і раніше продовжували брати всіх найкращих з України, але їхній рівень все ж був нижче. Так і виживали, то Шматоваленко з Лужним по флангу пройдуть, то хтось втече і заб'є. Вигравали за рахунок таланту окремих гравців.
- Гру «Динамо» після видалення Анненкова закінчувало вдесятьох ...
- Всі билися . Ну, видалили одного гравця, у чому проблема? У грі проти «Барселони» у нас Мізіна видалили, і нічого, виграли 3:1. Відбилися всією командою, запустили м'яч вперед і там вже намагалися забити.
- У Відні спрацювала пара Ковалець-Леоненко, два м'ячі були забиті за вашої участі ?
- Спершу Сергія збили у штрафному, я реалізував пенальті. А в кінці він подав зі штрафного, а я пробив головою. У «Динамо » завжди були люди, які вміють щось створити на полі, зіграти нестандартно. Призетка, Ковалець, Калитвинцев .... Після їх передач нападаючому просто потрібно було опинитися в потрібному місці і грамотно розпорядитися м'ячем. Для мене ніколи не було пріоритетом забити самому. Думав про команду, про її перемогу. Це зараз контракти, футболіст може не виходити на поле і кожен місяць гарантовано отримувати належну суму. Тоді такого не було. Напевно, тому всі билися за команду, віддавали всі сили для перемоги.
- На 87-й хвилині ви головою забили другий м'яч, який вивів «Динамо» в наступний раунд Кубка УЄФА. Емоції переповнювали ?
- Зрозуміло, приємно було. Нас всю гру «возили», а ми ще й у наступний раунд вийшли. Пригадую, грали дві рівні команди. У нас не було зірок, тільки пара вікових гравців - Анатолій Дем’яненко, Павло Яковенко. Вони передавали досвід, команду, від них була велика користь. Я і зараз дуже радий, що пограв в складі з Дем'яненко.
- Можна сказати, що в ті роки участь в єврокубках було для «Динамо» пріоритетною, ігри чемпіонату відходили на другий план?
- Для «Динамо» всі турніри були важливими. Це нормально для серйозних клубів - скрізь прагнути до перемоги. Ніхто не ділив турніри за важливістю.
- Через 21 рік «Динамо» знову зіграє у Відні. Які очікування?
- Я бажаю «Динамо» перемоги, як і всім українським командами в єврокубках. Але клас гравців - не показник, не гарантія перемоги. У Полтаві всі в цьому змогли переконатися. Там порадувала кінцівка гри, але за 90 хвилин вдарити чотири-п'ять разів, це ... Ну, самі розумієте. Я не бачив гру нинішнього «Рапіда», чого від них можна чекати. Складно щось припускати. Плюс, вгадати склад «Динамо» в найближчому матчі неможливо, а передбачити - тим більше. Але, все одно, будемо вболівати за «Динамо» і сподіватися на перемогу.