Влітку 2014-го названа нижче п’ятірка поповнила ряди клубів УПЛ. Кожен з них – безсумнівно, професійний і талановитий виконавець (хто ж поганим довіриться?). Але враховуючи ті чи інші причини виконати основне призначення – посилити основний склад, додавши міцності, креативу, варіативності чи всього цього разом – їм не вдалося. Як буде навесні? Варіантів небагато: або прощатися і шукати нове місце роботи, або спробувати переламати ситуацію на свою користь, довівши профпридатність у теперішній клубах.
Отож, хто ці підписанти-розчарування року, що минув?
Лео Матос
Вік: 28 років
Амплуа: правий захисник/правий півзахисник
Звідки: «Чорноморець»
Куди: «Дніпро»
Статистика (2014/15): чемпіонат - 4/0, Кубок України – 2/0
За відведений йому час Лео Матос (якого полював ще Хуанде Рамос) так і не зумів переконати Мирона Богдановича Маркевича у власній беззаперечній необхідності, отримавши від керманича «Дніпра» красномовне тавро «турист» і «баласт».
Пам’ятаєте феєричний дебют Лео у складі «синьо-біло-блакитних»? Наприкінці липня минулого року на «Арені Львів» зустрічалися «Металург» (Донецьк) і «Дніпро», а номінальний правий захисник Матос став головним «героєм» епізоду, затримавши стартовий свисток Арановського хвилин на п’ять. Дніпропетровські гості не догледіли, що в протоколі (і в заявці УПЛ) Лео Матос і Бруно Гама були записані під номерами 20 і 12 відповідно, тоді як на їх ігрової амуніції (на офіційному сайті «Дніпра» значилося так само) нумерація була зворотною: 12 і 20. Лео Матос, вийшовши на поле у футболці з №12 на спині, справедливо змушений був швидко залишити газон, погодившись із зауваженням четвертого судді, і бігти в підтрибунку перевдягатися. Невдовзі Матос вийшов вже у «правильному» вигляді:щоправда, чуже прізвище на футболці довелося заклеїти.
Цей момент – нажаль, чи не найяскравіше літньо-осіннє враження від цього майстерного виконавця з бразильським корінням. Конкуренцію він програв давно і безповоротно, тому зараз у Леонардо вибір невеликий: підшуковувати новий клуб (як зазначав сам футболіст, це йому не до душі), або ж спробувати здивувати критично налаштованого наставника «Дніпра» підчас зимових навчально-тренувальних зборів. Завдання, чесно кажучи, виглядає малореальним: при наявності на правому фланзі перспективного Лучкевича, двожильного Федецького і Матеуса, який потроху повертається до оптимальної форми, а також пам’ятаючи про амбітного Бруно Гаму повернутися в когорту основних на будь-яку позицію справа колишньому «моряку» навряд чи буде по силам. Се ля ві.
Антон Шиндер
Вік: 27 років
Амплуа: форвард
Звідки: «Шахтар»
Куди: «Чорноморець»
Статистика (2014/15): чемпіонат - 7/0, Кубок України – 2/0
Антон Шиндер за півроку, проведених в Одесі, запам’ятався… приблизно нічим. Жодного забитого м’яча, посередній і непереконливий рівень гри, негативні відгуки преси, всього два виходи зі старту – першу половину сезону форвард, який був покликаний замінити «морякам» забивного Антонова, аж ніяк не зможе занести до свого активу.
І де той Шиндер, який колотив більше десяти голів за сезон у складі тоді ще української «Таврії»? Де той гравець, який одним дотиком міг переломити невдалий хід будь-якого поєдинку? Втративши ігровий тонус, він перетворився на футболіста, який опинився на підхваті - і то в кращому разі. Роки йдуть, Шиндеру вже 27 – вік, у якому вже бажано мати постійну практику на насидженому місці. Наразі пошуки тривають.
Лукаш Теодорчик
Вік: 23 роки
Амплуа: форвард
Звідки: «Лех» (Познань, Польща)
Куди: «Динамо» (Київ)
Статистика (2014/15): чемпіонат - 6/1, Кубок України – 2/1, Ліга Європи – 2/1
Так, Теодорчик. І не поспішайте кричати «Як так? Чому саме він?! Три ж м’ячі хлопець забив!».
Перспективного і «цупкого» Лукаша Теодорчика відносимо до розчарувань тому, що молодий поляк, за якого кияни витягнули з кишені немалі гроші, програв конкуренцію за місце в основі спочатку небезгрішному Кравцю, а потім і Мбокані, який відновився аж у другій половині листопада.
Як наслідок, Тео поки не виправдав надій «динамівського» керівництва, закріпившись на «банці». Порівняльна статистика не вражає: в чемпіонаті він відзначився одним голом в 6 матчах (два виходи «в старті»), в Кубку – 2/1 (щоправда, його гол в дуелі з «Карпатами» став вирішальним). Для порівняння, у Кравця набралося 8 точних попадань у 14 поєдинках (плюс 2/1 у Кубку і 6/2 в ЛЄ), а у Мбокані – 3 голи в 3 матчах УПЛ. Адаптація триває.
В цілому, поляку ще є куди рости. Слід трохи почекати, ніхто нікого точно хоронити не поспішає. На цей момент головне завдання Теодорчика - скористатися від’їздом Дьємерсі Мбокані на КАН і виграти двобій за потрапляння до стартових 11-ти у Артема Кравця.
Хлопець він талановитий, але будь який талант належить підкріпляти ділом. У випадку Лукаша – забитими м’ячами. Почекаємо?
Володимир Польовий
Вік: 29 років
Амплуа: лівий захисник
Звідки: «Металург» Д
Куди: «Дніпро»
Статистика (2014/15): чемпіонат - 1/0, Кубок України – 1/0
Повне розчарування, ще один «баласт». Володимира Польового брали на проблемну позицію лівого оборонця з ціллю замінити Івана Стрініча, який на той момент нагострив лижі в бік АПЛ. В результаті екс-бек донецького «Металурга» награв аж два матчі у дніпропетровському складі і пролетів повз Лігу Європи, ставши одним з найперших претендентів «на вихід» підчас нинішнього трансферного вікна.
Ось що говорив Мирон Маркевич в інтерв’ю Анатолію Волкову:
«Польовий – то моє рішення. Я викликав його свого часу в збірну України, тому добре пам’ятав. Він тоді грав досить непогано, був «легким». Але те, що я побачив тепер, і що бачив тоді – це дві великі різниці. Це моя помилка, і я не хочу того приховувати».
В результаті дірку зліва в кількох матчах вимушений був затикати Артем Федецький, а потім і Стрініч під’їхав/повернувся, тому до кінця осінньої частини чемпіонату можна було видихнути з полегшенням. Добре хоч, що Польовий поповнив ряди «дніпрян» у якості вільного агента – бодай гроші на вітер не викинули.
Олег Гуменюк
Вік: 31 рік
Амплуа: півзахисник
Звідки: «Таврія»
Куди: «Волинь»
Статистика (2014/15): чемпіонат - 7/0, Кубок України – 1/0
Ще один колишній гравець «Таврії» у нашому рейтингу, для якого перша половина сезону 2014/2015 – відірвати і забути. В чемпіонаті цей досвідчений виконавець лише одного разу вийшов у старті (проти «Карпат», програш 0:2), що красномовно демонструє факт: у команді Кварцяного Гуменюку банально заграти не вдалося.
Після жовтневого провалу в 1/8 фіналу Кубку України з «Дніпром» (0:4) наставник «Волині» шаленів:
«Найголовніше, що ми програли в швидкості прийняття рішення. Футболісти грали без логіки! Гуменюк зіграв потворно. Я заборонив відігравати воротарю, але це постійно відбувалося!».
Завіса.
Чи є майбутнє у Гуменюка в нинішній «Волині»? Невблаганний час невдовзі всіх розсудить. А Віталій Володимирович у цьому активно допоможе.
Роман Клименко