Лукман Аруна: «Хто я такий, щоб уникати «Супер Орлів»

Півзахисник київського «Динамо» Лукман Аруна плаче, коли згадує свого тренера, мріє повернутися у збірну та покладається на Бога у рішенні про закінчення кар’єри.

Про це і багато іншого Аруна розповів в інтерв’ю виданню «Sunnewsonline».

- Як ви починали свою футбольну кар’єру?

- Я хотів би назвати вам моє повне ім'я для тих, хто не знає - я Лукман Абдулкарім Аруна. Я почав грати в футбол, коли був дитиною, у місті Джос, Нігерія. Я граю на позиції півзахисника в «Динамо» Київ. У 2007 році я підписав контракт з «Монако», і це було як уві сні. Там я почав професійну кар’єру, і з того часу в мене почало все добре йти.

- Як ви потрапили до «Супер Орлів»?

(збірна Нігерії – прим. ред.)

- Ви знаєте, Бог робить свої речі чудесним чином. Я ніколи не думав, що можу стати чимось більшим у світі футболу. Всякий раз, коли я озираюся назад і згадую людину, яка зробила з мене футболіста

(тренер Йомі Телла),

я плачу. Він зіграв велику роль у моєму житті. Моя кар’єра у збірній почалась о 2007 році, тоді мене було обрано представляти свою батьківщину. Тоді ж мене зробили капітаном команди U-17, це спонукало мене працювати ще більше. В кінцевому рахунку ми виграли трофей і після цього почали надходити пропозиції від різних європейських клубів. Я обрав французьке «Монако», грав за молодіжну команду. Зовсім скоро я отримав звістку від тренера збірної Шаібу Амоду, так я став «Супер Орлом».

- Після ЧС-2010 вас досить нечасто бачили у зелено-білій футболці. Щось пішло не так?

- Так, я був далеко від «Супер Орлів» з 2010. Причина в тому, що були злети і падіння в моїй кар'єрі. А для тренера важко слідкувати за великою кількістю якісних гравців в Європі. Одна з основних причин – моя травма. Але тепер, коли я повністю одужав, сподіваюсь, Кеші

(головний тренер збірної Нігерії, - прим. ред.)

буде на мене розраховувати.

- Як ви себе відчували бувши наймолодшим гравцем на ЧС-2010?

- Дозвольте одразу додати, я вважаю, що отримав такий шанс через травму Джона Обі Мікеля. Якби не він, я б не грав на чемпіонаті світу. Також, я вдячний Ларсу Лагербеку, який дав мені цю можливість, не дивлячись на мій вік.

- Вболівальник називають вас егоїстичним гравцем. Що ви думаєте з цього приводу?

- Це футбол, якщо вони мене таким бачать, добре, але я себе не вважаю егоїстом. Ми всі робимо помилки. Я пригадую, як помилився під час чемпіонату світу 2009 U-20 в Єгипті. Тоді у грі проти Німеччини я вирішив тримати м’яч якомога довше, тому що не бачив поряд товаришів по команді, але німецькі форварди швидко вирвали в мене м’яч і використали цей шанс забивши гол. Але це було просто помилкою, яку може зробити будь-який гравець.

- Чи мрієте ви повернутися до «Супер Орлів»?

- Чому ні? Я завжди готовий грати за свою країну. Нігерія велика країна, яка дала світу багато рекордсменів, таких як Нванкво Кану, Джей Джей Окоча, Віктор Ікпеба, Рашід Йєкіні і багато інших. Хто я такий, щоб уникати «Супер Орлів»?

- Де ви хочете завершити професійну кар’єру?

- Чесно кажучи, я не знаю. Я не раз міркував про це. Але я сподіваюся, мені допоможе Бог і підкаже правильне рішення.