Один з героїв сан -маринск ького розгрому повернувся в розташування «Динамо», з яким вчора почав підготовку до дербі з «Арсеналом». А після вечірнього тренування відправився в Палац спорту, де його і знайшов кореспондент «СЕ».
- Ще жодного разу не був на баскетболі, от і вирішив сходити, - зізнався динамівець. - Видовище сподобалося - шкода тільки, що «Будівельник» програв «Фенербахче».
- Поговоримо про футбол. Велика виїзна перемога над Сан-Марино підвела риску під відбірковим циклом до чемпіонату світу, в якому під керівництвом Михайла Фоменка збірна України здобула шість перемог при одній нічиїй. Як оцінюєте цей період?
- Позитивно, як і будь-яку вдалу серію. Але не варто забувати, що у нас був ще й невдалий старт з Молдавією і Чорногорією.
- Ці ігри - немов скалка в серці?
- Ми недорахувалися своїх очок. Хоча хто знає, як склалася б ситуація, зіграй ми тоді інакше. Можливо, не обійшлися б без втрат в цьому році.
- Що завадило набрати очки в торішніх осінніх матчах групового турніру - не замислювалися?
- Напевно, після успішної гри з Англією ми трохи зазналися. Навіть не знаю, як це пояснити. Мабуть, думали: якщо з англійцями зіграли на «Уемблі» внічию, то молдаван неодмінно повинні обіграти. Як і чорногорців. Але виявилося, що не так вже це і легко. Тепер всі навчилися грати у футбол.
Після тих невдач кожен з нас напевно переглянув своє ставлення до справи. Ми зрозуміли, що можемо втратити шанс потрапити на чемпіонат світу, який випадає не так вже й часто.
- Зміна тренера у переосмисленні допомогла?
- Мені складно розмірковувати на цю тему. Мабуть, невизначеність з головним тренером, що виникла в розпал минулої осені, в деякій мірі на збірній позначилася. Після відходу Олега Блохіна був призначений Андрій Баль, потім довго не могли визначитися з новим наставником. Були навіть повідомлення про іноземних фахівців. Все це впливає на футболістів. Але багато чого стало на свої місця, коли збірну довірили Михайлу Фоменко.
- Після перемоги у Львові над сан-маринцями не було думки замахнутися на двозначний результат у виїзній грі?
- Ні, про таке ніхто не думає і не говорить. З таким суперником просто виходиш на поле - і граєш у футбол, намагаючись отримати від цього максимум задоволення. А скільки заб'ємо м'ячів - не настільки важливо.
- У матчі з Сан-марино ви записали в свій актив гол і результативну передачу. Про більш вагомий особистий внесок не думали?
- Будь-який футболіст хоче забити в матчі два або три м'ячі. Але для мене головне, щоб виграла моя команда.
- Якщо гіпотетично: яку нішу в нашому футболі могла б зайняти збірна Сан-Марино?
- Я думаю, в українській другій лізі команди будуть посильніше. Набагато. Ви ж розумієте, що у сан-марінців майже немає професійних гравців. Люди працюють у різних сферах, а ввечері - грають у футбол з сильними збірними. Їх рівень можна порівняти з нашими аматорськими колективами.
- У двох іграх з сан-маринцями збірна України встановила відразу два рекорди: перемога у Львові 9:0 стала найбільшою на своєму полі, а виграш 8:0 у Серравалле став найбільшим на виїзді. Приємно бути причетним до таких історичних подій?
- Приємно вигравати з таким великим рахунком. Але не варто і забувати, що Україні протистояв, м'яко кажучи, не дуже сильний суперник. І не потрібно співати дифірамби: непогано, що є такий результат. Але не більше того.
- З трибуни здалося, що через надто вже велику різниці в класі збірна України зіграла не на повну потужність. Це дійсно так?
- Напевно, вам здалося. Але коли рахунок 6:0 або 7:0, то це розслабляє футболістів. У деяких випадках це допомагає, а в деяких, навпаки, грає злий жарт. Але коли знаєш, що за грою спостерігає вся країна, намагаєшся грати на повну силу.
- Що найбільше вразило вас у карликовій державі?
- Оскільки ми жили в італійському містечку Річчоне, сформувати думку про Сан-Марино було складно. Запам'яталося лише те, що було дуже багато російськомовних людей. А ще не можна не відзначити велику кількість наших уболівальників на трибунах Олімпійського стадіону в Серравалле. Було відчуття, що граємо вдома, а не на виїзді. Вболівальники нас дуже тепло підтримували. Після гри охоче відгукнувся на прохання про автографи і фото на пам'ять. Намагався нікому не відмовляти.
- Які сувеніри придбали в Сан-Марино?
- Ой, я по цих справах не дуже. Не купую ніяких сувенірів, адже моє завдання в подібних поїздках - грати у футбол, а не щось купувати.
- Якого з чотирьох потенційних суперників по плей-оф вважаєте найбільш сприятливим - Францію, Швецію, Румунію чи Ісландію?
- Звичайно ж, за іменами Франція досить сильна. Це один рівень. Зовсім по-іншому звучить Ісландія. Начебто слабше. Але як би то не було, а на стадії стикових матчів немає слабких збірних. Всі зайняли другі місця в своїх групах, і це серйозні показники.
- Від збірної перейдемо до справ клубних. Як пройшов перший день в «Динамо» після повернення з національної команди?
- Відповідно до програми. Тих, хто грав більше, у четвер чекали відновлювальні заходи. Хто провів на полі менше часу - тренувався.
- Що сказав вам Олег Блохін після повернення із збірної?
- Не тільки мене - всіх збірників привітав з виходом у плей-оф. Він сказав, що на цьому не варто зупинятися, адже вся країна чекає від нас участі у фінальній частині чемпіонату світу.
- У динамівському лазареті, наскільки відомо, ще є пацієнти...
- На жаль, все ще відновлюються Селін і Гармаш. Чекаємо не дочекаємося, коли вони повернуться, їх нам не вистачає.
- Повернення у склад ветерана «Динамо» Олександра Шовковського додало впевненості команді?
- Безумовно. Він не перший рік у команді, і як досвідчений гравець, здатний нам підказати, як вибратися з цієї непростої ситуації.