Будучи без футболу вже рік, 60 річний Маґат розповів про своє бачення гри мільйонів і назвав умови, зя яких він готовий повернутися у господарство, яке зветься футболом. Чи потрібен такий Фелікс киянам, з того що він сказав в інтерв'ю "Stuttgarter Zeitung", судіть самі.
- Чим насправді вирізняється хороший тренер?
- Про це краще спитати у керівників клубів. Вони ж призначають тренерів. Все ж у хорошого тренера повинна бути гнучкість та здатність тримати удар.
- Ще під час Вашої ери у "Штутґарті" 10 років тому Ви наполягали, аби клуб робив у футбол більші інвестиції. Ви надалі так вважаєте?
- Річ не у тому. Суть у тому, що я як тренер прагну максимального успіху. Для цього, певна річ, слід створити певні передумови. На даний час, такі умови існують у небагатьох командах. Тому у деяких клубах я виявився не тим, ким треба.
- І у "Штутґарті" також?
- Тут я провів три з половиною роки, які стали найкращими у моїй тренерській кар'єрі.
- І все ж Ви пішли...
- Кожна команда прагне успіху, проте намагається цього добитися без необхідних передумов. А за успіхи відповідає винятково тренер. Нема результату - приходить інший.
- Штутґарт належить до одного з найпотужніших економічних районів Німеччини. Невже не можна залучити якогось потужного спонсора, як Ви колись на цьому наполягали?
- Останнім часом у клубі були керівники, які до цього ставилися несерйозно.
- Наприклад...
- "Штутгарт" поставив мені завдання не лише перебувати у верхній частині турнірної таблиці, але й завершити чемпіонат на високому місці. Тоді якраз кар'єру закінчив такий винятковий гравець як Красімір Балаков. Для придбання гравця на його місце мені виділили один мільйон євро. Не знаю, чи боси не недооцінили самого Балакова чи вони помилилися у ринкових розрахунках?
- З 1976 по 1986 рр. Ви виступали за "Ґамбурґ", з яким Ви тричі стали чемпіоном Німеччини та двічі тріумфували у Європі. У 1983 році у фіналі проти "Ювентуса" Ви забили єдиний переможний гол матчу. З 1995 по 1997 рр. Ви тренували клуб. Які у Вас спомини?
- "Гамбурґ" - ще один клуб, з яким я пережив найбільше миттєвостей. Тепер я живу у Мюнхені. Знаєте, яка відстань до Гамбурга?
- Майже 800 кілометрів. Невже у Вас більше нема місця для "Гамбурґа" у серці?
- Цьому клубові я найбільше вдячний, адже він мені дав шанс грати у футбол на найвищому рівні. Цього я не забуду. 30 років тому ми були найкращого командою у Німеччині, а можливо найкращою і у світі. Ми тоді стільки титулів здобули!
- Не тьохкає серденько, коли аналізуєте теперішній стан "Гамбурґа"?
- "Гамбурґ" нічим не відрізняється від "Штутґарта". По-суті, майже всі клуби Бундесліги схожі. До ідеальної структури, щоб досягати максимальних успіхів, їм ще далеко. На даний момент, більшість команд тішаться лише тим, що вони можуть виступати у Бундеслізі.
- В "Гамбурґ" був готовий прийти інвестор, а Ви мали стати головою ради директорів. Яка імовірність цього?
- Справді, декілька місяців тому я зустрівся з Клаусом-Міхаелем Кюне і ми обговорили ситуацію. З вузьких джерел у клубі мені відомо, що клуб минулий рік завершив зі збитками у розмірі 24 мільйонів. Тривожна цифра. Пан Кюне хотів допомогти.
- А Ви?
- Не бачу вагомих причин покидати свій відпочинок. Приваблюють мене у футболі лише ті справи, де я можу застосувати свої навики та досвід. Я свого роду ідеаліст, хоча дехто вдає, що цього не розуміє.
- У Фелікса Маґата реноме тренера, який застосовує важкі методи, зокрема роботу з гімнастичними м'ячами. За що він отримав кличку "Квелікс". Також його вважають небагатослівним з гравцями. Не намагались змінити такий імідж, адже Ви не цураєтесь преси?
- Що ви маєте на увазі конкретно?
- Невже Вам подобається "Quälix"?
- У нашому суспільстві вже так склалося, що всі можуть судити і навіть осуджувати. Тож варто змиритися з тим, що кожному відводять певне місце - запихають у шухляду.
- Чому ж не вилазите зі своєї шухляди?
- Оскільки я не мислю такими категоріями, то я не відчуваю себе у тій шухляді. Займатися таким було б тратою часу для мене.
- Як Ви поводитеся з особами, яких Вам довірили, наприклад, футболістами?
- Я ціную свободу, толерантність та тактовність. Я особа, яка намагається передати гравцям навики, як вони можуть стати успішними у футболі. А вирішувати вже їм, що вони насправді робитимуть.
- Не здається Вам, що Вас оцінюють за такими ж критеріями?
- Ні.
- Чому?
- Тому що, у мене чітке розмежування між тим, чого я досяг, і тим, як його представляють. Наведу приклад зі "Шальке". Коли я зі своєю командою професіоналів влітку 2009 року приступив до роботи, то клуб був середняком, а з фінансової точки зору - претендентом на виліт. Життєвонеобхідним було все перебудувати та почати заново. Тепер завдяки нашим підвалинам клуб належить до найкращих у Німеччині. Ми ще й сто мільйонів боргів погасили.
- Боляче, що такий світогляд не всі сприймають?
- Такий футбольний бізнес. Тренер працює у команді лише упродовж певного часу. Коли настає пора для тренера йти, то всі досягнення та позитивні результати приписують клубу. Натомість на тренера заднім числом списують всі неправильні кроки і його роблять козлом відпущення.
- Якщо Ви не вважаєте це невдалим жартом, то скажіть: Чому Ви не йдете остаточно з цього футбольного бізнесу?
- Робота з гравцями, розвиток та плекання талантів... Від цього я завжди отримував насолоду. Це ж важлива частина мого професійного життя. У мене завжди було бажання вчити та "просувати" молодих гравців, наприклад, Філіпа Лама, або, як свіжий приклад, Юліана Дракслєра, який у мене дубютував. Я просто тішуся цим...
- Не прикро бути безробітним?
- Я відмовився від вигідних пропозицій, оскільки я більше не готовий просто виконувати для керівництва клубів роботу як той "корок". Я не рвуся до роботи. Мене цікавить завдання з "тверезими" перспективами, виконуючи яке я б і сам трохи розвивався.
- Ви допускались помилок?
- Я залюбки допускаюсь помилок і за них відповідаю. Знаєте, помилки можуть бути дуже продуктивними, якщо з них робити правильні висновки. Якщо хтось таки хоче чогось досягти, то він неодмінно допуститься помилки. Без помилок нема прогресу. Якщо виконувати лише те, що я вмію, то як я пізнаю щось нове?
- Наставник збірної Йоахім Льов - хороший тренер?
- Так, звичайно.
- Чому?
- Бо він хороший, навіть дуже хороший, ну принаймні майже для всіх.
- Вас не зацікавила б посада у нацональній збірній?
- Зараз у Бундесманшафт суцільна гармонія. Хтось на кшталт мене її лишень б порушив.
- Чому збірна Німеччини з 1996 року не виграла жодного титулу?
- Німецькі команди завжди вирізнялися тим, що вони приступали до завдань з надмірним завзяттям порівняно з іншими. Щоправда, останніми роками ми переосмислили такий підхід. Таке переосмислення видно також і у збірній.
- Конкретніше...
- У вихованні молодих гравців ми поставили інші пріоритети. Тепер ми робимо більший наголос на тактиці, а індивідуальна майстрність відступила на задній план. Саме завдяки цьому, у чемпіонаті Німеччини багато ігор стали схожими - команди навчились більше володіти м'ячем.
Інтерв'ю адаптував та переклав Андрій Холявка