Кризою по легіонерах. Скільки варягів залишилося в чемпіонаті України. Частина перша
Примітка
Інформація щодо заявок команд взята з офіційного сайту Ліги Парі-Матч;
Трансферна вартість команд та гравців взята з ресурсу transfermarkt.de
«Олімпік» (Донецьк). Легіонерів у заявці – 4. Загальна трансферна вартість команди – 8.03 млн євро; загальна трансферна вартість легіонерів – 1.3 млн євро
Секу Конде (Гвінея). Секу Конде в Україну вперше приїхав на перегляд до луцької «Волині». Але, не знайшовши для себе місця в луцькій команді, гвінейський захисник дуже швидко змінив вектор і спробував закріпитися в команді харківського «Металіста». Та й там стати на професійні рейки не вдалося. В підсумку, пристанищем Конде стала дублююча команда дніпропетровського «Дніпра», за яку в підсумку захисник провів більше сорока матчів.
Втім, так і не отримавши запрошення від першої команди Дніпропетровська, Секу переїхав до Ізраїля. А вже звідти влітку поточного року гвінеєць вдруге перебрався до України – цього разу з можливістю виступати на найвищому рівні. Переживаючи проблеми з кадрами, недорогого африканця заманив український «Олімпік». Вже будучи гравцем донецького клубу, Конде заявив, що в «Дніпрі» йому просто не дали шансу розкритися. Та поки що гра, яку демонструє Конде, не дає підстав «дніпрянам» кусати лікті щодо загубленого таланту.
Нвамора Ебука Келвін (Нігерія). Селекційна служба «Олімпіка», маючи успішний досвід пошуку недорогих, нікому не відомих, але корисних легіонерів (Моха, Шеріф), на задвірках австрійського футболу знайшла форварда Нвамору Келвіна. Довго свого шансу нігерійцю чекати не довелося. Келвін зіграв в третьому та четвертому турах Ліги Парі-Матч, але після того виходив на поле тільки в першості дублерів, а також в матчі Кубка України.
Іса Шеріф (Нігерія). «Олімпік» для Іси Шеріфа – перша в кар'єрі команда з європейською пропискою. З такою грою, яку нігерієць демонстрував в дебютному для «Олімпіка» сезоні в Прем'єр-лізі, можна було стверджувати, що й не остання. Але в поточному сезоні Іса Шеріфу не завжди вдається переконувати Романа Санжара у власній спроможності бути одним з лідерів колективу. Гра Шеріфа залежить від настрою, що апріорі не сумісне з такою важливою характеристикою як стабільність.
Кадфі Мохаммед Рхарсалла (Марокко / Іспанія). Півзахисник з подвійним громадянством (в Україні Моха виступає як іспанець, хоча на рівні збірних кольори захищає марокканські) суттєво допоміг «Олімпіку» спочатку виграти Першу лігу, а потім успішно дебютувати на елітному рівні українського футболу. В команді Романа Санжара Моха є тим джерелом креативу, якого так бракує іншим аутсайдерам першості.
Про високу кваліфікацію футболіста свідчить і той факт, що юним гравцем, який в 17 років став чемпіоном світу серед юнаків, цікавилися такі знатні «вихователі талантів», як «Монако» та «Атлетико» (Мадрид). Але через організаційні проблеми Моха перейти до топ-чемпіонату не зумів, вибравши для себе трамплін у вигляді української Ліги Парі-Матч.
«Зоря» (Луганськ). Легіонерів у заявці – 4. Загальна трансферна вартість команди – 15.9 млн євро; загальна трансферна вартість легіонерів – 2.2 млн євро; легіонерів у березні 2013-го – 9; загальна трансферна вартість легіонерів 2013-го року – 5.85 млн євро
Кршеван Сантіні (Хорватія). Період, коли Кршеван Сантіні був воротарем №1 луганської «Зорі», залишився далеко позаду. Тепер навіть за умови відсутності з тих чи інших причин голкіпера збірної України Микити Шевченка, місце в воротах луганської «Зорі» займає хтось з молодих голкіперів. Здається, що Сантіні, який приєднався до «Зорі» взимку 2013-го року, всім, чим міг, луганцям уже відслужив.
Михайло Сіваков (Білорусь). Перехід Михайла Сівакова з «Габали» до «Зорі» влітку поточного року став початком другої української каденції в кар'єрі захисника \ півзахисника збірної Білорусі. «Зоря» перед стартом в Лізі Європи втратила провідного стоппера Віталія Вернидуба, а також універсального бійця Максима Білого. Відтак, запрошення Сівакова було не розкішшю, а необхідним для підтримання загальнокомандного рівня маневром.
Білорус майже відразу влився в команду, змушуючи досвідченого В'ячеслава Чечера задовольнятись роллю запасного. За час одеської каденції Сіваков зарекомендував себе неоднозначно, заслуживши як схвальних слів, так і потоків критики. А от у вболівальників «Зорі» претензій до білоруса наразі бути не повинно. В цілому Сіваков виглядає надійно, а невдалі матчі на кшталт того, який Михайло провів проти «Олександрії», бувають у кожного гравця.
Джаба Ліпартія (Грузія). В перший день 2016-го року виповниться рівно п'ять років з того моменту, коли Джаба Ліпартія став гравцем «Зорі». З луганським колективом грузин пережив період становлення і наразі переживає період злету. Звісно, стабільним місцем в основному складі «Зорі» Ліпартія похизуватись не може, але й обділеним тренерською увагою грузин також не почувається.
Ліпартія на рівні зі ще одним легіонером, сербом Желько Любеновічем, користується величезним авторитетом також і серед луганських вболівальників. Незважаючи на відсутність українського паспорта, Ліпартію давно вже сприймають як свого.
Желько Любеновіч (Сербія). 34-річний серб в структурі «Зорі» перебуває з липня 2012-го року, але в українському футбольному просторі – з лютого 2006-го року. В «Хайдуці» Кула Любеновіча помітили скаути криворізького «Кривбасу». Втім, закріпитися у криворізькій команді Любеновіч не зумів, через півроку поповнивши ряди сімферопольської «Таврії». В Криму Любеновіч сповна розкрив свій потенціал, хоча запрошення від топ-клубів України так і не отримав.
Півроку – з лютого по липень 2012-го – Любеновіч захищав кольори «Олександрії», а вже після того перебрався до луганської «Зорі». В команді Юрій Вернидуба Любеновіч часто виконує роль своєрідного джокера, підсилюючи гру з лави для запасних (хоча виходи в основі – не рідкість для Любеновіча). Особливо вдало сербу, для якого Україна стала другою батьківщиною, вдається проявляти свою майстерність при розіграшах стандартів.
«Волинь» (Луцьк). Легіонерів у заявці – 5. Загальна трансферна вартість команди – 13 млн євро; загальна трансферна вартість легіонерів – 3.6 млн євро; легіонерів у березні 2013-го – 12; загальна трансферна вартість легіонерів 2013-го року – 8.75 млн євро
Міха Горопевшек (Словенія). Улюблена справа Віталія Кварцяного – знаходити невідомих, але перспективних гравців і розкривати їхній талант. Міха Горопевшек поки що своїх сильних якостей у «Волині» не продемонстрував, але й до списку «забракованих» не потрапив. Поки що триває процес адаптації словенця до сурових вимог тренера луцької команди.
Івіца Жуніч (Хорватія). Досвідчений хорват вже більше року доволі успішно працює в центрі захисту луцької «Волині». Івіца Жуніч – той гравець, до якого у вимогливого Віталія Кварцяного претензій за останній рік, напевно, найменше. Вміння ефективно підключитися до атаки, а також жорстка, цупка манера гри в захисті роблять Жуніча цінною для Віталія Володимировича бойовою одиницею. В період масового відтоку легіонерів з чемпіонату України, в списку потенційних втрат «Волині» фігурувало і ім'я Івіци Жуніча, але в підсумку лучанам вдалося зберегти хорвата в своєму складі. Як буде далі – сказати важко. «Волинь» - та команда, з якою можна прогресувати, але загальні умови чемпіонату України не сприяють бажанню якісних легіонерів затримуватися у Лізі Парі-Матч.
Гал Шіш (Ізраїль). «Хапоель» Тель-Авів, «Васлан-Беверен», збірна Ізраїлю – далеко не в останніх командах Гал Шіш розвивав свою кар'єру. «Волинь» знайшла ізраїльтянина в чемпіонаті Бельгії, з якого зазвичай виходять загартовані та адаптовані до європейського футболу гравці. Гал Шіш в Україні вже більше двох років, але виступи захисника носять нестабільний характер. Шіш то безальтернативно основний лівий захисник, то відвертий дублер. Втім, незважаючи на такі контрасти, в цілому ізраїльтянин користь команді приносить хоча б тим, що дозволяє Віталію Кварцяному варіювати складом.
Флорентін Матей (Румунія). Разом з Еріком Бікфалві Флорентін Матей визначав малюнок гри «Волині» минулого сезону. Румун напрацював навіть на запрошення від топ-клубу України, однак, не бажаючи приймати умови перегляду від «Дніпра», на підвищення не пішов. Цілком імовірно, Матей розраховував по закінченні минулого сезону змінити чемпіонат, як зробив це його співвітчизник Бікфалві. Та з тих чи інших причин Матей продовжив співпрацю з «Волинню», від чого луцька команда тільки виграла. Нині Флорентін є беззаперечним гравцем основи і претендує на роль лідера колективу.
Олександр Кобахідзе (Грузія). «Дніпро» придбав Сандро Кобахідзе в тбіліського «Динамо» в 2008-му році, але придбав, як виявилося, не для себе, а для дружніх колективів. Спочатку грузин допомагав вирішувати завдання «Кривбасу», потім – «Арсеналу», а зараз старається на благо луцької «Волині». Виходить у Кобахідзе дуже непогано, хоча й не настільки добре, аби отримати шанс закріпитися в основі «Дніпра». Так чи інакше, але Віталій Кварцяний має під рукою надійного, досвідченого, універсального бійця, для якого Україна давно вже перестала бути чужою країною.
«Ворскла» (Полтава). Легіонерів у заявці – 5. Загальна трансферна вартість команди – 16 млн євро; загальна трансферна вартість легіонерів – 3.4 млн євро; легіонерів у березні 2013-го – 4; загальна трансферна вартість легіонерів 2013-го – 4.2 млн євро
Ардін Даллку (Албанія). У Полтаві сподіваються, що молодший брат нинішнього капітана і натхненника «Ворскли» Арменда Даллку продовжить справу свого брата і зробить не менш вагомий внесок в розвиток команди. Наразі ж Ардін за основну команду «Ворскли» не зіграв ні хвилини.
Арменд Даллку (Албанія). Додаткового представлення албанський ветеран і капітан «Ворскли» не потребує. Найкраще захисника характеризує той факт, що Даллку залишився вірним «Ворсклі» навіть тоді, коли на руках в нього були більш фінансово вигідні пропозиції від більш статусних клубів, в тому числі і закордонних. Напевно, жоден з нині діючих гравців «Ворскли» з українським паспортом не зробив для полтавської команди стільки, скільки для неї зробив легіонер Арменд Даллку.
Ахмед Янузі (Албанія). Ахмед Янузі втратив статус основного забивного нападника полтавчан, оповивши своє ім'я таємницею. Перебуваючи в структурі «Ворскли» з 2007-го року, албанець встиг довести свою профпридатність полтавським вболівальникам. Але останнім часом форварда вибивають з колії травми та неправильне використання своїх здібностей. Якщо Янузі й далі бачить себе гравцем полтавської «Ворскли», то мусить докладати максимум зусиль, аби знову відвоювати місце в основній обоймі.
Санжар Турсунов (Узбекистан). Полтавчани «відкопали» золоту жилку, коли в російській футбольній глибинці знайшли футболіста з узбекистанським паспортом Санжара Турсунова. За рік Турсунов підвищив свою майстерність до того рівня, коли можна чекати на запрошення від топ-клубів України. Нині Санжар разом з Артемом Громовим формує одну з найяскравіших пар вінгерів українського чемпіонату.
Младен Бартуловіч (Хорватія). Про Младена уже встигли забути. І навіть повернення до складу «Дніпра» після довготривалих орендних відряджень по-новому не розкрило потенціал гравця з досвідом виступу за національну збірну Хорватії.
По-новому Бартуловіч розкрився саме у «Ворсклі», значно урізноманітнивши гру полтавської команди, а також додавши їй такої необхідної гостроти. Василь Сачко не цурається використовувати Младена як на рідній фланговій позиції, так і на незвичній для хорвата позиції центрального півзахисника. Досвід, рівень майстерності та бажання працювати допомагають хорвату свої найкращі якості проявляти на будь-якому клаптику поля. Хто зна, можливо, саме полтавська каденція стане найуспішнішим для Младена Бартуловіча етапом на українському відрізку кар'єри.
Далі буде…