- Ваш результат, здобутий в Києві у стартовому матчі Ліги Європи проти «Динамо», до цих пір у всіх на слуху...
- Для нас та перемога теж стала сюрпризом. Так, до Києва ми їхали з надією не програти, але подібного результату не очікував, мабуть, ніхто. Це вже пізніше з преси ми дізналися, що в українців у команді не все добре, що там чимало своїх наболілих проблем, але грати проти них було дуже непросто. Думаю, що «Динамо» в Лізі Європи ще не сказало свого останнього слова. З таким комплектом гравців вони можуть піти далеко. А проблеми і труднощі - ви знаєте, вони бувають у всіх, але рано чи пізно все приходить у норму і стає на свої місця.
- Чого ви чекаєте від домашнього поєдинку з «Динамо»?
- Перемога в Києві нас, звичайно ж, надихнула, але це вже в минулому. За цей час багато води утекло. Це буде зовсім інший матч, швидше за все, більш жорсткий і напружений. Ми, звичайно ж, постараємося порадувати нашу публіку і грою, і результатом, але відчуваю, що для цього доведеться викладатися не те що на сто, а на всі двісті відсотків.
- «Генк» досить часто грає за схемою 4-4-2. Як ти почуваєшся в цій системі?
- Що стосується тактичних питань - ніяких проблем, а ось у фізичному плані ще є над чим працювати. Діючи в парі з Воссеном, мені частенько доводиться відтягатися назад для допомоги гравцям середньої лінії, і в результаті не завжди вистачає свіжості і сил, щоб потім більш динамічно і ефективно грати біля воріт супротивника. Але в цій справі зараз намітився помітний прогрес, так що найближчим часом сподіваюся зняти цю проблему з порядку денного.
- Про вас з Воссеном всі говорять як про майбутній супердует бельгійської Жупілер Ліги...
- А чому б і ні? Йєллі приголомшливо відчуває свого партнера. Я в цьому переконався вже в другому спільному поєдинку. Нам з ним деколи не потрібно і діалогу, а варто лише обмінятися поглядами - і все стає зрозумілим. Адже не випадково Воссена в Бельгії називають фахівцем по дуетам. Він довів це раніше. Крім того, у нас обох у рівній мірі загострене почуття голу, ми любимо багато комбінувати біля воріт суперника. Недарма ж місцева преса вже нарекла нас головним болем для захисників...
- У чому, на твій погляд, головна сила «Генка»?
- В ідеально збалансованому підборі виконавців і дуже хорошому тренері. Спробуйте дати тому ж Моурінью спонтанний підбір футболістів, і він з ними нічого не виграє, тому що скрізь потрібна гармонія. У нас же гармонійне поєднання першого і другого при максимальному взаєморозумінні.
- Чому у вашого наставника Маріо Бена все виходить?
- Тому що він логічно і планомірно продовжує працювати за системою свого попередника Франкі Веркотерена, вносячи до неї ряд своїх свіжих думок, але не змінюючи принципової ідеї та напрямку руху. Йому вдається поєднувати, здавалося б, несумісні речі: підтримувати сувору дисципліну в команді і в той же час залишатися в дуже теплих, людських відносинах з гравцями.