Колишній гравець київського «Динамо» і ряду європейських клубів Олег Саленко відповів на питання про те, які він зустрічав у своїй кар'єрі ритуали посвячення при трансфері футболістів в нову команду.
«Коли я тренувався з «Тоттенхемом» і грав у шотландському «Рейнджерс», ніяких присвят не проходив. Можливо, традиції співати пісні існують в певних британських командах. Зараз такий час, що один гравець може за рік змінити кілька команд, тому старі традиції потихеньку відходять у небуття. У нас в Союзі як було? Є ветерани команди, середина і новачки. Останнім необхідно було вливатися в колектив. Коли я прийшов у «Динамо», до мене підходили ветерани - Володимир Безсонов, Анатолій Дем'яненко - давали поради, допомагали на перших порах.
У зарубіжному футболі такого не було. Там кожен сам за себе: з першого дня повинен виходити на поле і доводити грою невипадковість своєї появи в команді. І неважливо, як ти себе ведеш за межами стадіону. Коли команда розмовляє різними мовами, важко накривати поляну. Хоча знаменитий бразильський тренер Карлос Альберто Паррейра, очоливши «Валенсію», завів традицію збиратися всією командою два рази на тиждень, щоб відпочити разом та поспілкуватися.
Можна сказати, що в українських клубах традиції посвячення повністю компенсовані безліччю різних прикмет. Хто, куди і в якому порядку сідає в автобусі, хто з нього виходить перший, а хто - останнім, з якої ноги ступати на поле, на яку спершу взувати бутсу та багато іншого, що, як вважають футболісти, може допомогти їм частіше вигравати. Але це вже інша історія», - цитує Саленка «Взгляд».